Вимоги користувачів до банківських рейтингів

Опубліковано 15.02.2014 р. у розділі Фінансовий менеджмент

Опубліковано у: Проблеми інноваційного розвитку економіки України : Збірник наукових праць з актуальних проблем економічних наук / Наукова організація «Перспектива». У 2-х частинах. – Дніпропетровськ : Видавничий дім «Гельветика», 2014. – Ч. 2. – 312 с. - С. 109-115.

Анотація. В статті розглянуто різні трактування поняття “кредитний рейтинг”. Досліджено особливості рейтингового процесу при присвоєнні кредитних рейтингів банкам. Запропоновано класифікацію вимог користувачів до банківських рейтингів.

Ключові слова: рейтинг, банківський рейтинг, кредитний рейтинг, ренкінг, рейтингова оцінка, рейтингування.

Постановка проблеми. Історично першими користувачами кредитних рейтингів були банки, а першими об’єктами рейтингового оціннювання (ОРО) – облігації залізничних компаній США. Найстарішою міжнародною рейтинговою агенцією вважається Standard & Poor’s, яка веде свою історію з 50-х років XIX ст. Пізніше з розвитком фондового ринку і поширенням фінансових деривативів наприкінці ХХ і початку ХХІ ст. банки та їх фінансові інструменти перетворилися на об’єкти інвестування, що вимагає особливих методик рейтингової оцінки вже самих банків.

Фінансово-економічний словник [1, с.487] дає наступне визначення: рейтинг комерційного банку (кредитний рейтинг банку) – це узагальнена оцінка фінансового стану комерційного банку. В залежності від критеріїв оцінки можна отримати різні види банківських рейтингів. Основною проблемою при складанні банківських рейтингів є їх відповідність інтересам потенційних користувачів рейтингової інформації. Оскільки більшість рейтингових агентств (РА) приховують свої методології складання банківських рейтингів, то користувачі цих рейтингів не завжди розуміють в якій мірі інформація, яка відображена у рейтингах, відповідає їхнім інтересам. Тому провідні РА намагаються роз’яснювати, які критерії оцінювання вони закладають у свої банківські рейтинги. Це робиться для того, щоб максимально задовільнити інтереси потенційних користувачів банківських рейтингів. Отже, дослідження вимог користувачів до банківських рейтингів має важливе прикладне значення.

Постановка завдання. Знаючи вимоги користувачів до банківських рейтингів, спеціалісти РА зможуть розробити окремі методики складання банківських рейтингів для задоволення специфічних інтересів різних груп користувачів рейтингової інформації. Метою статті є дослідження та класифікація вимог різних груп користувачів до банківських рейтингів.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Проблеми формування та використання банківських рейтингів висвітлені в працях таких науковців: Афанасенко М.В. [2], Гордіца Т.М. [3], Зачосова Н.В. [4], Самородов Б.В. [5], Турчин Н.Б. [6], Чмутова І.М. [7] та інші. Незважаючи на значну кількість досліджень, в цих роботах саме визначення терміну “кредитний рейтинг” залишається нечітким, оскільки змістовне наповнення цього поняття, на нашу думку, залежить від конкретних цілей осіб, які використовують банківські рейтинги для прийняття рішень. Отже, при складанні банківських рейтингів РА повинні враховувати інтереси користувачів рейтингової інформації. Аналізування останніх досліджень і публікацій показало, що самі РА не зовсім добре розуміють потреби своїх клієнтів. Наприклад, спеціалісти рейтингового агентства Standard & Poor’s, трактують кредитні рейтинги декількома виразами [8]: кредитні рейтинги – це відображення думки про відносний рівень кредитного ризику; кредитні рейтинги – це не поради з інвестування або рекомендації щодо доцільності купівлі, зберігання або продажу цінних паперів; це лише один з факторів, який інвестор може враховувати, приймаючи те чи інше інвестиційне рішення; кредитні рейтинги – це не індикатори ринкової ліквідності боргового цінного паперу або його вартості на вторинному ринку; кредитні рейтинги – це не гарантії кредитної якості або “провісники” майбутнього кредитного ризику. При цьому користувачі кредитних рейтингів хочуть бачити в них саме кількісну міру ризику.

Виклад основного матеріалу. Щоб зрозуміти вимоги користувачів до банківських рейтингів, необхідно детально розглянути елементи рейтингового процесу (див. рис.1.).

Рейтинговий процес

Рис.1. Рейтинговий процес (авторська розробка)

 
На рис.1. показано розподіл користувачів рейтингової інформації на дві важливі групи, які по різному використовують цю інформацію. Внутрішні користувачі – це менеджери, власники об’єкта рейтингового оцінювання, яким рейтингова оцінка необхідна для наступних цілей:

    1) виходу на фондовий ринок, залучення кредитів;
    2) прийняття організаційних управлінських рішень на основі рейтингової оцінки (рейтингове управління об’єктом рейтингового оцінювання);
    3) використання рейтингової оцінки в промоційних та маркетингових заходах.

Зовнішні користувачі – це інвестори, постачальники, клієнти та інші контрагенти об’єкта рейтингового оцінювання, яким рейтингова інформація необхідна для наступних цілей:

    1) прийняття інвестиційного рішення інвесторами, кредиторами;
    2) фондові біржі в залежності від рейтингу приймають рішення щодо умов допущення емітента цінних паперів до торгів;
    3) постачальники та клієнти на основі рейтингової оцінки приймають рішення щодо умов співпраці з об’єктом рейтингового оцінювання (ОРО), чим вищий рейтинг, тим більше довіри до ОРО і тим вигідніші умови готові запропонувати його контрагенти;
    4) регуляторні органи можуть використовувати рейтингову оцінку для моніторингу діяльності ОРО.

На рис.1. ренкінги, які отримують зовнішні користувачі позначено пунктиром, оскільки за умовами контракту між рейтинговим агентством (РА) та ОРО ці рейтингові оцінки не завжди є публічно доступними.

На сьогоднішній день процедура присвоєння рейтингу в загальному складається з таких етапів:

    1) запит на присвоєння рейтингу;
    2) формування аналітичної групи;
    3) надання емітентом базового комплекту документів (рейтингової книги);
    4) запит у емітента базового комплекту документів та інформації;
    5) аналіз інформації, наданої банком за запитом, а також інформації з інших джерел, таких як фінансова звітність за попередні періоди, прогнози фінансових показників і грошових потоків, документація за угодами, юридичні висновки тощо;
    6) підготовка зустрічі із керівництвом емітента;
    7) зустріч групи аналітиків із керівництвом банку для обговорення основних чинників, що впливають на її діяльність;
    8) складання аналітичною групою звіту для рейтингового комітету;
    9) розгляд результатів аналізу на рейтинговому комітеті та присвоєння рейтингу;
    10) публікація рейтингу або ініціалізація процедури апеляції. Якщо банк погоджується із рейтингом, інформація про рейтингову оцінку поширюється через, наприклад, базу даних RatingsDirect, що входить до складу Standart&Poor’s, міжнародні та місцеві інформаційні агенції. Якщо банк не погоджується із присвоєним рейтингом, оцінка РА скасовується;
    11) нагляд за рейтингом. Організація та проведення щорічної зустрічі з представниками банку [9, с.66].

Отже, фінансовий та організаційний впливи замовника рейтингової оцінки на РА є значним, що викликає справедливі побоювання щодо об’єктивності рейтингової інформації у потенційних її користувачів.

До початку 1970-х років більшість рейтингових агентств заробляли, продаючи публікації рейтингів потенційним інвесторам. Але вже з 1970 р. Moody’s і Fitch почали брати плату з емітентів за присвоєння рейтингової оцінки. Через кілька років агентство Standard&Poor’s також почало брати плату з ОРО. По часу така практика співпала з поширенням недорогих копіювальних технологій, що можливо зменшило доходи РА від публікації рейтингів [10, с.90]. У зв’язку з монополізацією ринку рейтингових послуг вказаними трьома провідними міжнародними РА, періодично виникають скандали пов’язані з тим, що ці рейтингові агентства надають зовнішнім користувачам рейтингову інформацію ще до офіційної її публікації. Таким чином, міжнародні РА мають незаконний додатковий заробіток, оскільки вони порушують умови договорів з емітентами. Крім того, такий завчасний витік рейтингової інформації може завдати фінансових втрат емітентам. Незважаючи на такі факти, міжнародні РА в якості основних принципів надання рейтингових послуг вказують незалежність оцінок, публічність і доступність, колегіальність, інтерактивність, конфіденційність інформації, використання рейтингових шкал, які дають можливість порівнювати емітентів. Рейтинговий підхід, який послідовно реалізується міжнародними РА, вимагає обліку і аналізу внутрішньої інформації про організацію, якій присвоюється рейтинг. В основу методології проведення рейтингового дослідження покладені класифікація існуючих факторів і визначення кількісних оцінок факторів ризику, які притаманні емітенту. Рейтинг виконує функцію перетворення великого масиву інформації в публічну думку відносно класифікаційної групи, до якої належить об’єкт рейтингування. В цьому заключається основне призначення РА як інформаційного посередника [10, с.94].

Банківська діяльність супроводжується можливістю втрат унаслідок операційних, ринкових, макроекономічних та інших ризиків як для самих банків, так і для їхніх клієнтів, інвесторів, органів банківського нагляду, тому потенційні вкладники потребують систематизованої, повної та достовірної інформації, щоб обрати справді надійний банк. В умовах світової фінансово-економічної кризи роль рейтингових агентств як інститутів вирішення проблем інформаційної асиметрії значно зростає. Інвестори й кредитори більш вимогливі до якості незалежної та адекватної ризикам оцінки фінансової стійкості й кредитоспроможності компаній, банків і країн у цілому [9, с.61]. За таких умов базовими вимогами користувачів рейтингової інформації є:

    1) прозорість процедури присвоєння рейтингу,
    2) зрозумілість методів оплати і встановлення ціни за надання рейтингових послуг,
    3) прозорість методології рейтингування.

Задоволення цих базових вимог користувачів рейтингової інформації дозволяє розраховувати на їхню довіру до банківських рейтингів. Якщо користувачі рейтингових продуктів довіряють рейтинговій інформації, то вони готові платити за неї гроші і приймати на її основі ефективні управлінські рішення. Кредитні рейтинги значною мірою впливають на діяльність фінансових ринків і на довіру та впевненість інвесторів та споживачів. Саме тому надзвичайно важливо забезпечити відповідність діяльності з визначення кредитних рейтингів принципам сумлінності, прозорості, відповідальності та належного управління для того, щоб кредитні рейтинги, які використовуються в Україні, були незалежними, об’єктивними та якісними. Однак, рейтингові агентства не завжди виявляють бажання до розкриття інформації щодо своїх методик рейтингової оцінки, оголошуючи їх комерційною таємницею та секретами ведення бізнесу. У такій ситуації клієнти рейтингового агентства купують “кота у мішку”, тобто замовляють і оплачують послугу, механізм надання якої не усвідомлюють, а результат – не завжди розуміють [4, с.237].

Кредитні рейтинги в банківській діяльності є основним джерелом інформації для інвесторів, на основі якої здійснюється формування стратегічних цілей та завдань розвитку банків з урахуванням рівня кредитного та інвестиційного ризику як самої фінансово-кредитної установи, так і окремих фінансових операцій при наданні послуг суб’єктам господарювання. Крім того, отримання кредитних рейтингів банком сприяє диверсифікації фінансування, зниженню вартості його капіталу за рахунок надання можливості залучення ресурсів на ринку міжбанківських кредитів. Незалежно від методологічних підходів, методика присвоєння рейтингу в банківській діяльності повинна ґрунтуватися на таких методологічних принципах: прозорість, доступність, єдність підходу до всіх об’єктів оцінювання, гнучкість тощо. Додержання вказаних методологічних підходів сприятиме підвищенню прозорості ринку банківських послуг, зростанню його ефективності [11, c.73]. Зрозуміло, що кожна група користувачів рейтингової інформації, залежно від своїх цілей, може мати свої специфічні вимоги до методологічних принципів побудови банківських рейтингів. Наприклад, інвестор або вкладник банку з короткостроковим інвестиційним горизонтом вимагатиме, щоб методологія рейтингування була оперативною, тобто, щоб рейтинги відображали поточний фінансовий стан і рейтингові оцінки виставлялися якомога найчастіше, наприклад, один раз в квартал, що дозволить такому інвестору оперативно переміщувати свої кошти до більш надійних фінансових установ, уникаючи ризиків втрати коштів. Довгостроковий інвестор вимагатиме, щоб методологія рейтингування банків базувалася на принципі стабільності або “through the cycle”, тобто банківські рейтинги не повинні змінюватися під дією короткострокової кон’юнктури ринку, перегляд рейтингів повинен відбуватися тільки через чотири роки, як це прийнято в міжнародній практиці, достроковий перегляд рейтингу означає суттєву зміну якості рейтингової категорії банку, як правило, це спричиняється критичним погіршенням фінансового стану банку. Отже, довгостроковий інвестор вимагатиме відображення у банківських рейтингах довгострокових перспектив банку. Таким чином, методологія складання банківських рейтингів буде залежати від того, які нюанси бажають бачити користувачі у рейтинговій інформації.

Другу групу вимог користувачів до змісту та якості рейтингової інформації можна назвати специфічною, оскільки конкретний перелік таких вимог до методології складання банківських рейтингів залежить від специфіки цілей користувачів. Кожній конкретній цілі відповідатиме свій список вимог.

Для прикладу розглянемо можливий перелік специфічних вимог до рейтингової інформації.

Вимога представлення рейтингів у вигляді ієрархії полягає в тому, що такий підхід, з математичної точки зору дозволяє вводити до структури рейтингу ваги (які в числовій формі відображають пріоритетність) всіх складових рейтингу на всіх рівнях ієрархії. Ваги можуть варіюватися в залежності від суб’єктивного ставлення та пріоритетності того чи іншого виду ризику[12, с.231-232].

Вимога дотримання принципу репрезентативності. Більшість рейтингів структуруються у вигляді домінантної ієрархії, на нижніх рівнях якої стоять оцінки об’єкта рейтингування за окремими критеріями. Саме вибір цих критеріїв, в першу чергу, обумовлює цінність рейтингу через його адекватність реальності. З теоретичної точки зору вибір критеріїв має узгоджуватися з положеннями базових фінансових теорій, а з практичної – узгоджуватися з практичними спостереженнями [12, с.232].

Вимога дотримання принципу комплексності. Рейтингова система повинна дозволяти враховувати різні аспекти у різних об’єктів рейтингування. Наприклад, при складанні рейтингу надійності депозитів треба враховувати те, що одна фінансова установа може мати фінансову підтримку материнської структури, а інша – ні.

Вимога дотримання принципу адекватності агрегування складових рейтингу. Основною математичною проблемою при побудові рейтингових конструкцій є проблема коректного агрегування значень показників за окремими складовими у сукупний рейтинг. Основними аспектами при цьому виступають: врахування чи неврахування синергетичного ефекту; втрата інформації при її “стисканні” до агрегованого рейтингу; взаємозалежність складових рейтингу, що може призводити до кількаразового врахування одного і того самого фактору впливу; вплив суб’єктивних факторів на процедури агрегування. Аспект, пов’язаний із втратою частини інформації при її “стисканні”, проявляє себе в тому, що з математичної точки зору ми переходимо в простір меншої розмірності. Взаємозалежність складових рейтингу полягає в тому, що значення одних показників, включених до рейтингу, можуть суттєво залежати від інших. Таким чином, по суті, один і той самий показник через вплив на інші, може враховуватися декілька разів. Наприклад, кореляція між загальними активами банків та сукупною величиною кредитів юридичним особам може сягати 80%. Одним з ефективних математичних способів оперування в подібних ситуаціях є метод головних компонент. Сутність його полягає у переході до нових складових рейтингу, які є некорельованими [12, с.233-234].

Принцип відповідності між рейтингом та мірою фінансового ризику. Принциповою відмінністю використання рейтингів з метою оцінки фінансового ризику від інших цілей є щільна прив’язка до ймовірності банкрутства.

Принцип верифікованості рейтингу полягає в можливості потенційної перевірки адекватності рейтингів об’єктів рейтингування до значень мір ризику. Тобто мають існувати ефективні процедури, на основі яких ми можемо перевіряти цю відповідність у часі [12, с.235]. Ця вимога є пріоритетною для портфельних інвесторів, які здійснюють фінансові інвестиції у велику кількість різних активів, відповідно вони згідно закону великих чисел можуть точно розрахувати ризиковість своїх операцій і зіставити ці показники з рейтингами. Наприклад, нехай портфельний інвестор інвестував кошти у тисячу активів з рейтингом ААА і в тисячу активів з рейтингом ВВВ, якщо через певний час відсоток поганоліквідних активів в групі активів з рейтингом ААА буде більшим за відповідний відсоток в групі з рейтингом ВВВ, то очевидно, що рейтингова інформація була неправдивою, і інвестор, скоріше за все, відмовиться від послуг РА, яке надало йому таку інформацію.

Вимога дотримання принципу оперативності рейтингу, який полягає в тому, що рейтинги повинні регулярно поновлюватися із зміною станів об’єктів рейтингового оцінювання.

Вимога дотримання принципу стабільності рейтингу, який полягає в тому, що рейтинг повинен відображати довгострокову перспективу ОРО і не залежати від тимчасових кон’юнктурних коливань в економіці.

Висновки. Отже, проведене дослідження дозволило виявити, що внутрішні та зовнішні користувачі рейтингової інформації мають дві групи вимог до банківських рейтингів:

    1) базові – це вимоги, при дотриманні яких РА можуть розраховувати на довіру зі сторони своїх клієнтів до рейтингових продуктів;
    2) специфічні – це вимоги, які клієнти ставлять до рейтингових продуктів, виходячи зі своїх конкретних цілей.

До базових вимог належать наступні:

    1) прозорість процедури присвоєння рейтингу,
    2) зрозумілість методів оплати і встановлення ціни за надання рейтингових послуг,
    3) прозорість методології рейтингування.

Специфічні вимоги визначають конкретний перелік методологічних принципів побудови банківських рейтингів в залежності від потреб користувачів рейтингової інформації.

Література

1. Загородній А.Г., Вознюк Г.Л. Фінансово-економічний словник. – Львів: Видавництво Національного університету “Львівська політехніка”, 2005. – 714 с.
2. Афанасенко М.В. Сутність та значення рейтингових оцінок у процесі управління банком [Текст] / М.В. Афанасенко // Вісник Української академії банківської справи. – 2011. – № 1 (30). – С. 72−77.
3. Гордіца Т. М. Сучасні методики рейтингування банків України: теорія і практика інформаційної відкритості для вкладників грошових коштів / Т.М. Гордіца // Збірник наукових праць «Економічні науки». – Випуск 7, 2011 р. [Електронний ресурс ] // Режим доступу до матеріалів : http://www.nbuv.gov.ua/portal/soc_gum/znpen/2011_7/23SMR.pdf.
4. Зачосова Н.В. Обгрунтування необхідності та етапи розробки універсальної методики визначення кредитного рейтингу комерційних банків [Текст] / Н.В. Зачосова // Інноваційна економіка: Всеукраїнський науково-виробничий журнал. – Тернопіль: СМП «ТАЙП». – 2011. – №6(25). – С.232-238.
5. Самородов Б.В. Теоретичний аналіз сучасних методик визначення кредитного рейтингу банку / Б.В. Самородов // Фінансово-кредитна діяльність: проблеми теорії та практики: Збірник наукових праць. – 2012. – №2(13). – [Електронний ресурс] // Режим доступу до матеріалів: http://archive.nbuv.gov.ua/portal/Soc_gum/fkd/2012_2/part1/10.pdf.
6. Турчин Н.Б. Еволюція розвитку банківських рейтингів [Текст] / Н.Б. Турчин // Вісник Львівського ун-ту. Серія екон. – 2008. – Вип. 40. – С.249-251.
7. Чмутова І.М., Афанасенко М.В. Методичні підходи до формування рейтингу банків України [Текст] / І.М.Чмутова, М.В. Афанасенко // Академічний огляд. – 2011. – №2(35). – С.73-78.
8. Все, что нужно знать о кредитных рейтингах [Текст] // Standard & Poor’s Financial Services, LLC. – 2009. – 17 с.
9. Бабкіна І. Адекватність оцінок провідних рейтингових агенств [Текст] / І. Бабкіна // Вісник КНТЕУ. – 2011. – №4. – С. 61-71.
10. Карминский А.М., Пересецкий А.А. Рейтинги как мера финансовых рисков. Эволюцыя, назначение, применение [Текст] / А.М. Карминский, А.А. Пересецкий // Журнал Новой Экономической Асооциации. – 2009. – №1-2. – С. 86-102.
11. Боярко І.М., Гриценко Л.Л., Могиліна Л.А. Методологічні особливості оцінки кредитних рейтингів у банківській діяльності [Текст] / І. М. Боярко, Л. Л. Гриценко, Л. А. Могиліна // Вісник Української академії банківської справи. – 2010. – №1. – С. 68-73.
12. Яблоков А.І. Рейтингове моделювання банківських ризиків [Текст] / А.І. Яблоков // Збірник наукових праць МННЦ ІТіС. – 2009. – Вип.14. – С. 229-245.

Інформація для цитування: Миронов Ю.Б. Вимоги користувачів до банківських рейтингів // Студентський науковий вісник «Керівник.ІНФО». - Режим доступу: http://kerivnyk.info/2014/02/myronov.html



Коментарі

Додати або змінити свій аватар можна через систему GrAvatar
  1. Ще немає коментарів.
  1. Немає ще трекбеків.