Управління персоналом у процесі трудової діяльності як базис забезпечення стабільного розвитку та підвищення конкурентоспроможності підприємства

Опубліковано 19.05.2016 р. у розділі Управління персоналом

Анотація. У статті розглянуто особливості факторного впливу на управління персоналом підприємства, шляхи удосконалення системи управління персоналом у розрізі об’єктів, суб’єктів і процесів цієї системи, а також форми і шляхи здійснення мотивування трудової діяльності. Визначено організаційно-економічні засоби і напрями підвищення продуктивності праці за рахунок удосконалення елементів системи управління персоналом підприємства.

Ключові слова: управління персоналом, фактор, вплив, система, трудова діяльність, мотивація, продуктивність праці.

Постановка проблеми. Постійний розвиток та зміна у функціонуванні національної економіки, створення неоднорідних організацій та підприємств, що засновані на різних формах власності, а також конкурентна боротьба, яка потребує безперебійного впровадження інноваційних технологій та нових підходів до управління персоналом, істотно змінюють роль підприємства як основної складової господарського комплексу. Зміни технологічного та структурного характеру у процесі виробництва, а також підвищення його інформатизації обумовили кардинальну зміну ролі персоналу у діяльності підприємства. Персонал як організатор трудової діяльності і товарно-грошових відносин є головною продуктивною силою при забезпеченні економічного зростання та конкурентоспроможності, а також вирішення низки питань щодо забезпечення ефективної роботи підприємства.

Саме тому виникає потреба у постійному підвищенні результативності системи управління персоналом, враховуючи сучасні тенденції розвитку національної економіки. Управління персоналом - це багатоаспектний і безперечно складний процес, який має свої специфічні риси та закономірності, і ґрунтується на рішенні кадрових проблем та удосконалення вже існуючих і запровадженні абсолютно нових методів роботи на підприємстві. Для забезпечення ефективного налагодження системи управління персоналом на підприємстві необхідно, щоб дана система відповідала ринковому механізму, тобто потребується безперервний моніторинг та аналіз розвитку та зміни ринкового середовища економіки.

Враховуючи невідповідність системи управління персоналом ринковій системі, неефективність і застарілість сьогоденних підходів до управління персоналом та проблеми щодо налагодження ефективної роботи працівників, все це підтверджує актуальність дослідження ефективності управління персоналом на підприємстві.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Проблеми управління персоналом, як неефективність залучення працівників до трудової діяльності досліджувались у наукових вітчизняних та зарубіжних вчених, таких як Ф. Тейлор, А. Маслоу, Д. Макґреґор, В. Оучі, В. І. Крамаренко, Г. В. Щокін та інші. Загальні проблеми стратегічного управління персоналом організації, зростання значення досвіду закордонних підприємств при розробці підходів до пріоритету цінностей розглядаються такими визначними дослідниками як І. Ансофф, К. Боумен, О. С. Виханський, О. І. Наумов, В. С. Пономаренко та ін. Деякі аспекти проблеми сучасного управління персоналом знайшли своє відображення у працях С. Бєляєвої, М. Виноградського, М. Журавльова, Дж. Іванцевича, А. Кібанова, В. Колпакова, А. Лобанова, С. Михайлова, М. Мурашко, С. Сінка, А. Чикуркової, С. Шекшня. Проблеми формування розвитку та мотивації персоналу відображені у працях таких вітчизняних вчених, як Г. Абалкін, І. Бланк, М. Білик, І. Бєлов, А. Гастєв, М. Герасимчук, В. Геєць, Б. Кваснюк, І. Комаров, І. Карпунь, Д. Карпухін, Ю. Кокін, Є. Крикавський, О. Кузьмін, Т. Кулініч, Ф. Леонова, Черкасов; М. Альберт, М. Васелевський, М. Мескон, Дж. Стігліц, Дж. Сакс, Гж. Колодко, Р. Патора, Ф. Хедоурі та ін.

Проте сучасний розвиток ринкової економіки, зміна структури ринкових відносин, нові методи стимулювання та мотивації праці обумовлюють зміну в системі управління персоналом, що потребує дослідження, результати яких дозволять виявити сучасні проблеми та недоліки управління персоналом і закономірності його розвитку.

Постановка завдання. Метою дослідження є наукове обґрунтування особливостей функціонування системи управління, розгляд факторного впливу на управління трудовою діяльністю та ознайомлення з важливими аспектами стимулювання і мотивації праці, які є визначальними з токи зору ефективного управління людськими ресурсами на підприємстві.

Виклад основного матеріалу дослідження. Зміна економіки в Україні від адміністративно-командної до ринкової, основою якої є використання широкого кола економічних методів, спричинила низку як економічних, так і соціальних проблем. Перехід до ринкової економіки відкрив принципово нові можливості для розвитку та удосконалення трудової діяльності, але тим самим спричинив соціальне напруження в суспільстві, масове безробіття та обумовив великий ступінь невизначеності у житті суспільства. Саме тому постає необхідність у більш ширшому аспекті розглядати управління трудовою діяльністю, а також вплив факторів на удосконалення системи управління персоналом, як передумови підвищення економічних показників та економічного розвитку як на підприємстві, так і на рівні держави.

У загальному вигляді виділяють 4 групи факторів, які впливають на управління персоналом на підприємстві [1, с. 8-11]:

  • стратегія поведінки промислових підприємств в ринкових умовах господарювання;
  • ієрархічна структура підприємства, в якій основним засобом впливу є підпорядкованість, адміністративні методи стимулювання і контролю над розподілом матеріальних благ;
  • вироблені суспільством, підприємством, трудовим колективом спільні цінності, соціальні норми, стандарти поведінки, які регламентують дії особистості, змушують її вести себе певним чином без видимого примусу;
  • система рівноправних відносин, які засновані на купівлі-продажу продукції та послуг, відносинах власності, рівності інтересів продавця і покупця.

Перераховані фактори, що безпосередньо впливають на управління персоналом на підприємстві, є досить багатогранним поняттям і в трудовій діяльності рідко реалізуються один від одного. В залежності від того, який фактор вважається найбільш суттєвим для суб’єкта господарювання, визначається політика та економічний стан управління персоналом на підприємстві.

Постійне зростання конкурентної боротьби, гонка за переоснащенням підприємства новими технологіями та забезпечення зростання економічного середовища підприємства зумовлюють необхідність безперервного удосконалення системи управління трудовими ресурсами як визначного фактора ефективної боротьби підприємства за «місце під сонцем» у ринковому середовищі. Тобто система управління персоналом потребує постійного оновлення під впливом фактора часу, який відкриває нові більш ефективні методи управління працівниками, і відводить у минуле застарілі та непродуктивні концепції.

Важливим аспектом удосконалення системи управління персоналом підприємства є те, що сам процес удосконалення доцільно здійснювати у розрізі її суб’єктів, процесів та об’єктів. Процес удосконалення полягає у переході від існуючого стану до цільового під впливом впровадження комплексу заходів, які дозволять підвищити інтелектуальний та професійний рівень персоналу, що забезпечить стабільний розвиток та конкурентоспроможність підприємства (табл. 1).

Таблиця 1
Процес удосконалення системи управління персоналом підприємства (складено авторами за [2, с.25-28])
Елементи системи управління персоналом підприємства Комплекс заходів
у розрізі суб’єктів системи управління персоналом (керівників різних рівнів) необхідно реалізувати програми навчання керівників з метою підвищення у них рівня сформованості управлінських навиків. У ході реалізації програми можна проводити тематичні семінари і тренінги з формування управлінських навиків.
у розрізі процесів системи управління персоналом (технологій управління персоналом) необхідно здійснювати впровадження розроблених технологій з управління персоналом: документацій не забезпечення управління персоналом; забезпечення підприємств персоналом; організація праці; система оцінки персоналу; система атестації персоналу; система стимулювання (мотивації) та оплати праці; система навчання та розвитку персоналу; моніторинг та корекція соціально-психологічного клімату; робота з кадровим резервом. 
- у розрізі об’єктів системи управління персоналом (персоналу підприємств) необхідно реалізувати програми з підвищення рівня задоволеності працею, лояльності до підприємств, формування в них мотивів для досягнення цілей підприємств.

Усі процеси із вдосконалення елементів системи управління персоналом підприємств повинні виконуватись у чіткому та безпосередньому взаємозв’язку між собою, щоб взаємодоповнювати та підсилювати вплив одного процесу на інші, і на цілу систему управління персоналом підприємства загалом.

Таким чином, удосконалення системи управління персоналом має відображатися у трансформації організаційної культури підприємств, змінах в системі принципів, ідеології, стилів управління, змінах в етикеті ділового спілкування та у системі духовних і моральних цінностей у трудовому колективі. Така трансформація аспектів трудової діяльності, тобто зміна орієнтирів та мотивів праці призведе до більш налагодженої роботи колективу і підвищення продуктивності праці.

Ще одною стороною ефективного управління трудовим ресурсами є правильно підібрана система мотивації праці. Важливо зазначити, що мотивація праці є основним важелем підвищення продуктивності праці робітників, тобто стимулом до більш ефективної діяльності на підприємстві. Відмітимо, що поняття «мотивація» є багатогранним і має багато дефініцій, саме тому у вчених виділилось багато різних думок, щодо сутності цієї категорії, зокрема відомий американський фахівець у галузі менеджменту Річард Л. Дафт мотивацію розглядає як сили, що існують усередині людини або поза нею і які збуджують у ній ентузіазм і завзятість у виконанні певних дій, він зазначає: “Мотивація працівників впливає на їхню продуктивність, і частина роботи менеджера саме і полягає в тому, щоб спрямувати мотивацію на досягнення цілей організації” [3, с.231-232]. Проте М. Мескон, М. Альберт, Ф. Хедоурі визначають мотивацію не що інше, як процес спонукання себе й інших до діяльності для досягнення особистих цілей і мети поставленої організацією [4, с.78-79].

Спираючись на погляди науковців щодо особливостей мотивації праці слід виділити дві основні форми мотивування працівників до трудової діяльності, а саме: моральну і матеріальну (рис. 1).

Система мотивації праці та шляхи її реалізації

Рис. 1. Система мотивації праці та шляхи її реалізації

 
Варто зазначити, що мотивація праці відіграє важливу роль у підвищенні продуктивності праці та налагодженні трудової роботи колективу, саме тому правильно підібрані форма та шляхи мотивування трудової діяльності призведуть до підвищення рентабельності праці та сталого економічного розвитку підприємства. Важливим аспектом мотивації трудової діяльності на підприємстві є її економічна доцільність, тобто темпи росту продуктивності праці повинні перевищувати темпи росту затрачених ресурсів на мотивування працівників до праці.

Відмітимо, що ефективний керівник повинен завжди дбати про своїх працівників і мотивувати їх до праці, але не лише нагородами та преміями, потрібно використовувати і такі мотивуючі засоби як: прохання, порада, навіювання, примус, психологічне підкорення групі, покарання, критика, осуд, наказ, вказівка, розпорядження. Необхідно формувати в кожного працівника почуття власника, залучати людей до праці згідно з їхніми можливостями [5]. Потрібно, щоб метою управління персоналом стало спонукання до розвитку здібностей працівників для більш інтенсивної та продуктивної праці. Вважається, що керівник повинен не наказувати своїм підлеглим, а спрямовувати їх зусилля, допомагати розкриттю їх здібностей, формувати навколо себе групу однодумців.

Висновки і перспективи подальших досліджень у даному напрямку. Сьогодні в Україні впровадження системи і зміна форм та методів управління персоналом пов’язані з безперервним науковим пошуком оптимального розв’язання складних економічних та соціально-політичних проблем. Важливим фактором, який забезпечить прискорення процесу розв’язання цих проблем є людина з її фізичним і творчим потенціалом, здатністю до самовдосконалення та саморозвитку. Саме тому, приймаючи управлінські рішення, слід звертати увагу на психологічні та індивідуальні особливості працівників та обирати систему мотивації праці виходячи з потреб кожного працівника. Отже, науковцям і практикам важливо проводити постійні дослідження в сфері трудових відносин та формулювати свої пропозиції щодо підвищення ефективності праці за рахунок удосконалення системи управління.

Подальші дослідження повинні бути спрямовані на виявлення та подолання негативного впливу факторів на управління персоналом та підсилення їх позитивного впливу на підвищення продуктивності та ефективності праці.

Список використаних джерел

1. Данилюк В. Модель фахівця з управління персоналом і економіки праці // Україна: аспекти праці / В. Данилюк - 2012. - №6. - С.8-12.
2. Клімова О.І. Управління трудовими ресурсами / О.І. Клімова // Економічні науки . -2007. - Вип. 5 - С. 24-28.
3. Дафт Р.Л. Менеджмент: пер. с англ. / Р.Л. Дафт. - СПб.: Пітер, 2001. - 829 с.
4. Мескон М. Основи менеджменту: монографія / М. Мескон, М. Альберт, Ф. Хедоурі. - 1998. - 799 с.
5. Гольцман І.О. Теоретичні засади формування системи мотивації в кадровому менеджменті як важливий чинник забезпечення конкурентоспроможності / І.О. Гольцман [Електронний ресурс] - Режим доступу: http://www.zgia.zp.ua/gazeta/evzdia_4_059.pdf

Інформація для цитування: Ціцяла А.С., Ціцяла Н.С. Управління персоналом у процесі трудової діяльності як базис забезпечення стабільного розвитку та підвищення конкурентоспроможності підприємства [Електронний ресурс] // Студентський науковий вісник «Керівник.ІНФО». - Режим доступу: http://kerivnyk.info/2016/05/cicyala.html (Дата звернення: 23.09.2017 р.)

 

Коментарі

Додати або змінити свій аватар можна через систему GrAvatar
  1. Ще немає коментарів.
  1. Немає ще трекбеків.