Оцінювання ефективності дистанційного навчання

Опубліковано 22.12.2017 р. у розділі Ефективність менеджменту, Інформаційні технології

Опубліковано у: Проблеми застосування інформаційних технологій правоохоронними структурами України та ВНЗ зі специфічними умовами навчання : збірник наукових статей за матеріалами доповідей Міжнар. наук.-практ. конф. (м. Львів, 22 грудня 2017 р.). – Львів : ЛьвДУВС, 2018. – 407 с. – С. 215-219.

На сучасному етапі реформування системи вищої освіти в Україні стає все складніше здійснювати пошук ефективних напрямків підготовки висококваліфікованих фахівців за допомогою традиційних засобів навчання, своєчасно і швидко реагувати на виникаючі потреби ринку праці без осмислення великого обсягу актуальної та точної інформації. За умов, коли обсяги інформаційних потоків постійно зростають, зазначені вище проблеми можна вирішити активно використовуючи технології дистанційного навчання. Однак, при цьому постає проблема оцінювання ефективності застосування технологій дистанційного навчання, яка все більше хвилює не тільки фахівців, зайнятих у цій галузі, але й широкі верстви населення.

Дистанційна освіта – це сукупність освітніх послуг, які надаються за допомогою:

  • спеціального інформаційно-освітнього середовища на основі специфічної методології навчання;
  • інтерактивних та інтенсивних методів навчання, а також сучасних засобів обміну навчальною інформацією на відстані [1].

Роз’єднаність студента та викладача під час навчання вимагає від дистанційних методик не просто забезпечення специфічного каналу передачі знань, а й зміни освітньої парадигми з педагогічної на андрагогічну, при якій навчання для людини – це діяльність, яку вона сама собі планує та реалізує [4].

За сучасних економічних умов проблема ефективності є вкрай актуальною. Ефективність можна визначити як співвідношення між результатами та витратами. Поняття ефективності навчального процесу, організованого за дистанційною формою, визначається ступенем досягнення освітніх і виховних цілей порівняно з матеріальними, фінансовими, інтелектуальними витратами на їх досягнення. Ефективність в освітньому процесі може бути представлена й у вигляді результативності учня (студента) після завершення навчання.

На нашу думку, ефективність у дистанційному навчанні можна поділити на соціально-педагогічну, організаційну, технологічну й економічну. Охарактеризувати ці види ефективності можна за допомогою рис. 1:

Ефективність дистанційного навчання

Рис. 1. Ефективність дистанційного навчання

 
При розгляді напрямків ефективності дистанційного навчання особливу увагу слід приділити саме економічній ефективності.

Економічну ефективність навчання можна розглядати з різних точок зору:

  • як зниження витрат на навчання за рахунок впровадження нових науково-технічних розробок;
  • як приріст матеріальних благ, який забезпечується завдяки підвищенню професійного та кваліфікаційного рівня спеціаліста;
  • як безпосередній внесок працівників освіти в якість освітніх послуг.

Коефіцієнт економічної ефективності дистанційного навчання (Едн) ми пропонуємо розраховувати за такою формулою:

Коефіцієнт економічної ефективності дистанційного навчання (1)

де Опн – оцінка знань після навчання (у %);
Одн – оцінка знань до навчання (у %);
Евн – ефективність витрат на процес навчання.

Оцінка знань слухача дистанційного курсу до та після навчання розраховується як відсоток правильних відповідей за результатами попереднього та підсумкового тестування.

Показник ефективності витрат на навчання (Евн) пропонується розраховувати за такою формулою:

Показник ефективності витрат на навчання (2)

де В1 – вартість навчання 1 людини;
Взаг – загальна вартість навчання.

Коефіцієнт економічної ефективності дистанційного навчання близький до нуля свідчить про низьку ефективність системи дистанційного навчання, чим більшим є коефіцієнт – тим ефективнішим можна вважати дистанційне навчання.

Важливо враховувати, що економічна ефективність дистанційного навчання залежить і від:

  • вдалого вибору системи дистанційної освіти (СДО) [3];
  • якісного управління процесом дистанційного навчання;
  • використання сучасних наукових підходів;
  • планування та економічного обґрунтування доцільності дистанційного навчання та ін.

Повне виконання перерахованих вище умов підвищення ефективності природно вимагає значних затрат, але є необхідним і в результаті виправданим. Визначення цілей, завдань і дій для їх досягнення – це предмет стратегічного планування. Виявлення технології перетворення ресурсів в задані результати є тактичне завдання. Таким чином, цільову ефективність можна визначити як стратегічну, а витратну – як тактичну.

Управління ефективністю здійснюється на основі кількісних і якісних оцінок (показників) освітньої організації, до яких відносяться:

  • діяльність освітнього закладу в цілому;
  • ступінь задоволення потреб та інтересів учнів, викладачів та обслуговуючого персоналу освітньої організації;
  • якість управлінської, обслуговуючої та освітньої діяльності;
  • організація навчання за певними напрямами (спеціальностями);
  • використання матеріальних та інтелектуальних ресурсів тощо.

Проаналізувавши стан управління в організації, що працює за системою дистанційного навчання, розробляються заходи щодо його вдосконалення. Для проведення такого аналізу необхідно володіти техніко-економічною інформацією, бухгалтерськими, статистичними даними, які всебічно характеризують діяльність навчальної організації з економічної точки зору [2].

На нашу думку, підвищення ефективності дистанційного навчання можливо досягти за рахунок:

Коментарі

Додати або змінити свій аватар можна через систему GrAvatar
  1. Ще немає коментарів.
  1. Немає ще трекбеків.