Свидрук І.І., Миронов Ю.Б., Кундицький О.О. Теорія організації

Тема 2. Основні організаційні теорії та моделі

Ключові орієнтири до теми 2

Організаційні теорії: класична організаційна теорія; теорії організаційної поведінки; теорія інститутів та інституційних змін; популяційно-екологічна (еволюційна) теорія; тектологія О. О. Богданова; ноосфера В. І. Вернадського.

Еволюція теоретичних концепцій організації.

Основні моделі організацій: органічна та механістична моделі.

2.1. Організаційні теорії

Класична організаційна теорія була першою систематизованою теорією, згідно з якою використання механістичних конструкцій повинно обов’язково забезпечити організації ефективне функціонування.

Основний вклад у формування цієї теорії зробив Ф. Тейлор, хоча ще до нього деякі ідеї висували Ч. Беббідж, Г. Меткаф (якому належить вражаюче для кінця XIX ст. твердження того, що управління ресурсами і цехами є надзвичайним мистецтвом, залежним від застосування певних принципів), Г. Таун (він закликав розробляти наукові принципи управління і обмінюватися управлінським досвідом).

Вагомість вкладу Ф. Тейлора полягає в широкомасштабному застосуванні аналітичного методу до вдосконалення управління виробництвом. Ставлячи за мету максимальну продуктивність праці, він передбачав конкретні заходи, спрямовані на раціональне використання роботи працівників і засобів виробництва, введення суворого регламенту на застосування матеріалів та інструментів, стандартизацію інструментів, робочих операцій, точний облік робочого часу, дослідження трудових процесів шляхом розкладання їх на складові елементи і хронометражу, встановлення контролю над кожною операцією, застосування диференціальної оплати праці. В підході Тейлора чітко видно домінування механіцизму, трактування соціальної організації в умовах виробництва як суто формальної. Він принципово відкидає відносини, не окреслені службовим, функціональним змістом.

Науковий технократизм Ф. Тейлора змінився розробкою універсальних принципів організації праці на рівні не лише виробництва, а й управління. Такий підхід був пов’язаний з ім’ям А. Файоля, дослідження якого дещо наближені до Тектології О. Богданова. Так, для А. Файоля процес організації – це визначення і створення загальної структури підприємства відповідно до конкретних цілей, що провадить до необхідності надати форми всій структурі й обґрунтовано визначити місце і функції кожного з її компонентів. Такого роду ціль А. Файоль іменував «соціальним організмом». Він розглядав адміністративну організацію як таку лише на загальному рівні, тобто не обмежував дослідження сферою виробництва, наголошуючи на універсальності основних принципів функціонування адміністрації і вважаючи, що на одному і тому ж етапі розвитку всі соціальні організми є подібними.

Більше того, А. Файоль уподібнював соціальну організацію рослинному світові. Відтак, розгалужений стовбур дерева відповідає адміністративній ієрархії; соціальна організація має певні межі; рослинний сік дає життя гілкам, а в «соціальній організації» певний вищий порядок наділяє активністю всі елементи.

Вбачаючи в організації специфічний вид діяльності, а також настільки ж своєрідну адміністративну систему, А. Файоль був одним із перших вчених, які намагалися розробити загальний підхід до адміністрації і сформулювати суворо обов’язкові принципи адміністративної теорії. Він виокремив п’ять основних елементів, складових функції адміністрації: передбачення, планування, організацію, координування, контроль.

А. Файоль стверджував, що адміністративні функції – не винятковий привілей вищого керівництва. Вони існують на будь-якому рівні організації та їх виконують певною мірою навіть працівники. В основі адміністративної теорії А. Файоля – 14 відомих принципів, притаманних всім без винятку сферам адміністративної діяльності.

  1. Поділ праці. Спеціалізація є природним порядком речей. Мета розподілу праці – виконання роботи, більшої за обсягом і кращої за якістю при тих самих зусиллях. Це досягається шляхом скорочення кількості цілей, на яких потрібно зосереджувати увагу та зусилля. У той же час поділ праці має свої межі, які не можуть перевищуватись.
  2. Повноваження і відповідальність. Повноваження є правом віддавати наказ, а відповідальність – її складова протилежність. Там, де надаються повноваження, виникає відповідальність. Суть справи полягає в тому, що оскільки відповідальність передана керівникові, йому, відповідно, повинні надаватись: право віддавати накази і влада вимагати послуху.
  3. Дисципліна. Дисципліна передбачає слухняність і повагу до досягнутих угод між організацією і її працівниками. Встановлення таких угод, із дисциплінарними формальностями, повинно залишатися одним із головних завдань керівників індустрії. Дисципліна також припускає справедливо застосовувані санкції. Це означає, що в конфліктних ситуаціях загальні інтереси повинні домінувати над інтересами індивідуума.
  4. Єдиноначальність. Працівник повинен одержувати накази тільки від одного безпосереднього керівника.
  5. Єдність напряму. Кожна група, що діє в рамках однієї мети, повинна бути об’єднана єдиним планом і мати одного керівника.
  6. Підпорядкованість особистих інтересів загальним. Інтереси одного працівника або групи працівників не повинні домінувати над інтересами компанії або організації більшого масштабу.
  7. Винагорода персоналу. Для запоруки вірності та підтримки з боку працівників ті, в свою чергу, повинні одержувати справедливу платню за свою роботу.
  8. Централізація. Як і розподіл праці, централізація є природним порядком речей. Натомість відповідна ступінь централізації буде варіюватися, залежно від конкретних умов. Тому виникає питання про правильне співвідношення централізації та децентралізації. Таку пропорцію не можна визначити без урахування здібностей керівника, який координує діяльність відділів.
  9. Скалярний ланцюг. Скалярний ланцюг – це ряд осіб, що обіймають керівні посади, починаючи від особи, що займає найвище положення в цьому ланцюжку, закінчуючи керівником низової ланки. Відповідно, всі зв’язки від нижчого рівня повинні пройти через кожного керівника в ланцюзі команд. А зв’язки, що починаються зверху, повинні пройти через кожну підпорядковану одиницю, перш ніж вони досягнуть належного рівня. У той же час необхідно враховувати можливість існування горизонтальних зв’язків. Керівнику нерідко доводиться контактувати з іншими колегами по службі на тому ж рівні організації.
  10. Порядок. Місця для всього, і все на своєму місці.
  11. Справедливість. Справедливість – це поєднання доброти і правосуддя.
  12. Стабільність робочого місця для персоналу. Висока плинність кадрів знижує ефективність діяльності організації. Посередній керівник, який тримається за своє робоче місце, безумовно, кращий, аніж обізнаний, обдарований менеджер, якому не залежить на своїй роботі, і він швидко звільняється.
  13. Ініціатива. Ініціатива означає розробку плану і забезпечення його успішної реалізації. Це надає організації сили та енергію.
  14. Корпоративний дух. Союз – це сила. А вона є наслідком гармонії персоналу.

Видатними популяризаторами класичної організаційної теорії були Л. Гьюлік і Л. Урвік. Перший, зокрема, стверджував, що безліч принципів адміністрування, сформульованих різними авторами, пов’язані спільною для них всіх логічною структурою. Він наочно продемонстрував, як саме деякі принципи, розроблені представниками різних країн, при всій різноманітності їх досвіду та відокремленості ідей, піддаються логічному впорядкуванню. Поняття «наукове управління» Л. Урвік розглядав виключно як підтвердження того факту, що методи вивчення природних законів, які сприяли розвитку хімії та технічних наук, можуть бути застосовані до аналізу людських відносин, зокрема до адміністрування.

Один із основоположних принципів класичної організаційної теорії, проголошених Л. Гьюліком і Л. Урвіком, визнається як необхідність відповідності людей структурі. На їхню думку, слід неупереджено спочатку розробити відповідну організаційну структуру, а потім вживати заходів для пошуку потрібних людей. Класична теорія механістично пасувала під роль людини в організації, трактуючи індивіда не як суб’єкта, а просто як фактор виробництва, причому його соціальна природа повністю ігнорувалася або ж спотворювалася.

Представники цієї теорії наголошували на внеску М. Вебера, який розробив ідеальний тип адміністративної організації, позначений ним як бюрократія. Відбір і перебування бюрократа на посаді засновані, за М. Вебером, на компетентності: значення має – що, а не – кого він знає. Ті правила, процедури та інструкції, що були випробувані хоча б однин раз і виправдали себе, служать підґрунтям для прийняття рішень, а влада розподіляється відповідно до становища та чину бюрократів, а не за традицією. Характерною є ще одна риса «веберівської бюрократії»: адміністратор на вершині ієрархічної піраміди не може знати все про можливості вибору, який йому потрібно зробити, але він має можливість скористатися допомогою інших. Для цієї мети кваліфіковані фахівці на нижніх рівнях ієрархії можуть відфільтрувати потрібну інформацію і передавати її наверх.

......................

Наведено частину 2-ї теми книги для ознайомлення. Повна версія підручника у продажі

2.2. Еволюція теоретичних концепцій організації

Теорія організації – це макродослідження організацій, оскільки за одиницю береться організація в цілому. Винайдення оптимального варіанту координації її ресурсів було і залишається основною метою науки управління. Історично можна відстежити, як еволюціонували теоретичні концепції, що визначають сутність самих організацій, роль і основні критерії, які беруться для оцінки ефективності діяльності різних організаційних структур. Зауважимо, що ці теорії з’явилися разом з Тектологією О. Богданова, але незалежно від неї. Нічого дивного тут немає: організаційні теорії ставили завданням розробку принципів, правил, рекомендацій, процедур управлінської діяльності в кожен конкретний момент, тоді як для Тектології було важливо виявити об’єктивні організаційні механізми, які не змінювалися б в різних ситуаціях.

Нижче перераховані моделі організацій, закладені в основу відповідних організаційних теорій.

  • Механістична модель (Ф. Тейлор, А. Файоль, М. Вебер).
  • Природна організація (Т. Парсонс, Р. Мертон, А. Етціоні). Функціональні організації розглядаються як об’єктивний самовдосконалюючий процес, в якому присутнє, але не переважає суб’єктивне начало. Мета – лише одна з підстав функціонування організації.
  • Організація-громада (Е. Мейо). Головний регулятор функціонування – схвалені в організації норми поведінки.
  • Соціотехнічна модель (А. Райе, Е. Триста). Заснована на залежності внутрішньогрупових зв’язків від технології виробництва.
  • Інтеракціонистська модель (Ч. Бернард). Організація розглядається як система тривалих взаємовідносин між її членами, які вносять в організацію власні очікування і цінності.
  • Кібернетична модель (С. Бір, Д. Форрестер, С. Янг). Передбачає побудову повної математичної моделі структури організації з урахуванням численних зворотних зв’язків.
  • Інституційна модель (Д. Норт). Форма і поведінка організації зумовлюється звичаями, традиціями, нормами.
  • Конфліктна модель (Р. Хол). Організація має безліч суперечливих цілей і діє в умовах суперечливих інтересів різних членів організації або її груп.
  • Органічна модель (Т. Берні, Д. Сталкер). Організація порівнюється з живим організмом, в якому всі частини взаємозалежні.
  • Процесна модель (О. Богданов). Суспільство розглядається як безперервний процес сполук (асоціацій) і роз’єднань (дисоціація). Організація не має стійкої структури.
  • Проблемна модель (В. Франчук). Проблеми організації розглядаються не як перешкоди або перепони в її розвитку, а як вираження природних потреб і можливостей їх реалізацій.

Модель організації визначає структуру і механізми координації діяльності організації. Основними елементами організаційної моделі є система робіт, робочі групи і процеси, пов’язані з ними. Останні визначають відносини управління і комунікаційні зв’язки. Фактично модель організації є суперструктурою, в межах якої здійснюється діяльність організації.

......................

Наведено частину 2-ї теми книги для ознайомлення. Повна версія підручника у продажі

Придбати підручник можна на сайті OLX.UA

Питання для самоконтролю по темі 2

  1. Назвіть основні організаційні теорії.
  2. Розкрийте сутність поняття «соціальний організм» згідно А. Файоля.
  3. На яких передумовах базується класична організаційна теорія?
  4. Наведіть основні властивості бюрократичних організацій.
  5. Які основні положення концепції адміністративної поведінки Г. Саймона?
  6. Охарактеризуйте основні принципи реалізації інституційної моделі організації.
  7. Що є основною метою організації згідно еволюційної (популяційно-екологічної) теорії?
  8. У чому полягає основна ідея Тектології О. Богданова?
  9. Що являє собою ноосфера В. Вернадського з точки зору організаційної теорії?
  10. У чому полягає основна відмінність сучасної організаційної парадигми від попередніх теорій організації?

Тести до теми 2

1. Основний внесок у формування класичної організаційної теорії належить:
а) Ф.Тейлору;
б) В.Вернадському;
в) О.Богданову;
г) М.Веберу.

2. Основу класичних уявлень про організацію складає:
а) бюрократична концепція;
б) еволюційний підхід;
в) механістичний підхід;
г) результати наукових досліджень в галузі соціології.

3. Основоположним принципом теорії людських відносин є:
а) принцип колективної згуртованості;
б) принцип ієрархічної підпорядкованості;
в) принцип індивідуальних відмінностей;
г) принцип відповідності заохочень і покарань.

4. Яка форма організації (за Р. Лайкертом) є найбільш ефективною з точки зору організаційних параметрів?
а) експлуататорсько-авторитарна;
б) прихильно-авторитарна;
в) консультативно-демократична;
г) партисипативно-демократична.

5. Теорія адміністративної поведінки є синтезом:
а) класичної організаційної і бюрократичної теорій;
б) класичної організаційної теорії і теорії людських відносин;
в) теорії людських відносин і бюрократичної теорії;
г) класичної організаційної теорії і принципів самоуправління.

6. Згідно еволюційної теорії, метою організації є:
а) розвиток власних характеристик відповідно до мінливих параметрів зовнішнього середовища;
б) розвиток власних характеристик згідно наперед розробленої стратегії організації;
в) вплив організації на зміни у зовнішньому середовищі;
г) задоволення соціальних очікувань всередині організації.

7. Основна ідея Тектології О.Богданова полягає у:
а) тотожності природних і суспільних явищ з організаційної точки зору;
б) відмінностях природних і суспільних явищ з організаційної точки зору;
в) впливі природних і суспільних явищ на розвиток організацій;
г) пристосуванні організації до змінних збурень у зовнішньому середовищі.

8. Ноосфера В.Вернадського з точки зору теорії організації є:
а) математично-структурованим описом Всесвіту;
б) системою нагромадженої енергії рослинного життя;
в) законом розвитку організації;
г) глобальною еколого-економічною системою.

9. Органічний підхід до організації передбачає використання:
а) кібернетичного підходу;
б) процесів саморегуляції;
в) соціалізації організацій;
г) ціннісно-орієнтованих методів управління.

10. Сучасна організаційна парадигма висуває на перше місце проблеми:
а) гнучкості й адаптивності до змін навколишнього середовища;
б) задоволення соціальних очікувань всередині організації;
в) формалізації управлінських процесів;
г) адекватності і прозорості застосування мотивації.

Наведено частину 2-ї теми книги для ознайомлення. Повна версія підручника у продажі

Придбати підручник можна на сайті OLX.UA