Анотація. Статтю присвячено з'ясуванню сутності етики і соціальної відповідальності в сфері вітчизняного менеджменту. Проаналізовано етичну поведінку як сукупність вчинків, дії людей та соціальну відповідальність як добровільну реакція на соціальні проблеми суспільства їх вплив на розвиток українського менеджменту.

Ключові слова: етика, соціальна відповідальність, вплив, розвиток, менеджмент, професійна підготовка.

Актуальність проблеми дослідження. Етику і соціальну відповідальність не можна розглядати роздільно протягом довгого часу. У своїй повсякденній роботі й діяльності люди (на будь-якому рівні) неминуче зіштовхуються з необхідністю прийняття етичних рішень. Етичні питання виникають в області керування, маркетингу, виробництва, дослідницької роботи, людського капіталу, фінансового керування, ділової стратегії, а також керівництва підприємством. Соціальна відповідальна діяльність сприяє створенню нової компетенції, оскільки вона залучає членів організації, спонукає до орієнтованого на майбутнє на цілісний підхід стиль керівництва й краще підготовляє підприємство як до зовнішніх, так і внутрішнім змінам, хвилюванням, кризам.

Мета дослідження: на основі доступної літератури проаналізувати та з’ясувати основні риси етики вітчизняного менеджменту і соціальної відповідальності в менеджменті.

Аналіз останніх досліджень, у яких започатковано вирішення проблеми. В області усвідомлення етики українського менеджменту та його соціальної відповідальності достатньо продуктивно працюють українські вчені: Б. П. Будзан, Ф. І. Хміль, Г. В. Щокін, Г. А. Дмитренко, О. Є. Кузьмін, Ю. І. Палеха, В. Г. Герасимчук, Г. О. Коваленко, А. В. Шегда, Г. Л. Хаєт й інші.

Вступ. В сучасних умовах ринкового господарювання ефективність етики менеджменту та його соціальна відповідальність управління впливають на конкурентоспроможність підприємств. На жаль, реальний стан українського менеджменту є недосконалим. Про це свідчить низький рівень продуктивності та якості праці на більшості вітчизняних підприємств і їх низька конкурентоспроможність. Такий стан українського бізнесу диктує необхідність осмислення існуючих проблем і формування більш сучасних умов господарювання моделі етики вітчизняного менеджменту та його соціальної відповідальності.

Основний зміст. Етика менеджменту являє собою систему моральних принципів, яка зобов’язує відрізняти правильну поведінку від неправильної. Це як би внутрішній кодекс законів, що визначає, як можна поводитися, а як не можна, які рішення можна приймати, а які ні, де проходить границя між добром і злом. Як видно з цього визначення, розуміння ділової етики багато в чому залежить від системи загальних і особистих цінностей менеджерів компаній. Тому важливою є підготовка вітчизняних менеджерів, які усвідомлюють всю важливість етичного ведення бізнесу.

В Україні з великими труднощами у нових умовах іде процес підготовки до роботи менеджерів. Наші менеджери в реальних умовах намагаються діяти за стандартами бізнесової етики, яка є у світі, і, звичайно, з урахуванням вітчизняних особливостей. Поступово складається певний етичний кодекс українського бізнесу.

Проте, на сьогодні існує заплутане законодавство і невизначеність правил ведення бізнесу, неузгодженість окремих законів і погана податкова система, які фактично дестимулюють підприємців до нормальної праці і заганяють їх у тінь, яку держава вважає нелегітимною. З іншого боку, намагання менеджерів і бізнесменів ретельно дотримуватися норм та вимог законодавства приводять їх до усвідомлення неможливості перебування в межах законодавчого поля, що, в свою чергу, спричиняє порушення ділової етики.

На мою думку, головними причинами проблеми дотримання етики в управлінні підприємством є:

• відсутність стандартів, традицій етики управління підприємством в Україні;
• абсолютна більшість підприємців (бізнесменів) не навчалась у спеціалізованих бізнес-школах, а самі бізнес-школи ще занадто молоді, без певних традицій, без бази знань;
• існуюча зневага до законодавства України не стимулює створення етичних стандартів управління підприємством.

Жорстке конкурентне середовище, вплив якого все більше відчувається вітчизняною економікою, потребує застосовувати систему заходів для покращення ситуації в даній сфері.

Шляхами до вирішення проблеми дотримання етики в управлінні підприємством можуть стати:

• стосунки між людьми, які необхідно будувати на морально-християнських етичних принципах;
• спрощення процедури створення, діяльності підприємств і ведення приватного бізнесу;
• зменшення кількості державних службовців з паралельним збільшенням зарплати тим, хто залишився, щоб у них був економічний стимул триматися за своє місце;
• боротьба із залученням ЗМІ, громадських та політичних об'єднань з будь-яким фактом корупції, хабарництва чи нанесення збитків підприємцю незаконними діями державного службовця;
• формування основи для ведення бізнесу на етичних засадах з мінімальним втручанням держави.

Таким чином, етика управління підприємством в сучасних умовах господарювання відіграє важливу та принципову роль. Подальший розвиток та вдосконалення економічної системи неможливий без залучення прогресивних економічних ідей та принципів етичного ведення бізнесу.

У повсякденній роботі менеджерів все більше місце посідають громадські справи і питання соціальних змін. Експерти менеджменту підкреслюють, що соціальні проблеми сьогодні такі ж важливі, як і питання прибутку, хоча в недалекому минулому бізнесмена цікавив лише прибуток.

Cоціальна відповідальність припускає обов’язок керівництва організації приймати рішення і здійснювати дії, що збільшують рівень добробуту і відповідають інтересам як суспільства, так і самої компанії. Соціальна відповідальність, на відміну від юридичної, передбачає певний рівень добровільного відгуку на соціальні проблеми з боку організації. Цей відгук має місце стосовно до того, що лежить за визначеними законом і регулюючими органами вимог або ж понад цими вимогами. З іншого боку, дотримання закону не означає, що організація більше не несе ніякої соціальної відповідальності [1].

Прийняття на себе відповідальності носить для організації винятково добровільний характер і пов'язаний з бажанням організації зробити свій внесок у розвиток суспільства, до якого її не зобов'язують ні економічні мотиви, ні закони, ні етика [4].

Соціальна відповідальність - це готовність відгукнутися на потреби суспільства, жертвуючи при цьому короткостроковим прибутком. Вкладаючи в будівництво лікарень і шкіл, філантропічні програми, безпека і висока якість продукції без забруднення навколишнього середовища, - все це також підпадає під категорію соціальної відповідальності [2].

Структура соціальної відповідальності, з огляду на її об’єкт, складається з кількох рівнів: відповідальність перед споживачем, відповідальність перед підлеглими, відповідальність перед суспільством, країною, відповідальність перед акціонерами чи компаньйонами.

Досліджуючи соціальну відповідальність в Україні, за оцінками спеціалістів ООН, найпоширенішими різновидами практик соціалізації бізнесу в Україні виступають такі аспекти діяльності бізнесу:

• відносини бізнесу з місцевими громадами (благодійність та підтримка соціальних програм, забезпечення освіти членам громади);
• трудові відносини з працівниками (дотримання трудових прав персоналу, навчання, створення безпечних умов праці, своєчасна виплата зарплати, відсутність дискримінації у правах і зарплаті, медичне страхування), вплив на навколишнє середовище (надання переваги альтернативним джерелам енергії, виробництво екологічно чистої продукції, зменшення викидів, будівництво очисних споруд);
• управління соціальною відповідальністю бізнесу як елемент корпоративного управління (визначення груп впливу та налагодження діалогу, визначення місії і цілей, включення їх у політику керівництва) [6, ст.12].

Відповідно, головні форми соціалізації бізнесу проявляються саме через заходи, пов’язані із:

• забезпечення трудових прав персоналу, враховуючи створення умов для колективного представництва інтересів і ведення колективних переговорів;
• дотримання прав людини на робочому місці;
• навчання та розвиток персоналу, планування кар’єрного росту;
• зростання заробітної плати, виплата премій і компенсацій;
• безпека зайнятості та соціально-відповідальна реструктуризація підприємств;
• мотивація персоналу, складання планів індивідуального пенсійного забезпечення та індивідуального страхування;
• допомога у розв’язанні житлових проблем, можливості для повноцінного відпочинку, спортивні й культурні заходи;
• вироблення політики та відповідних процедур соціальної відповідальності бізнесу (створення внутрішніх кодексів, інструментів та соціальних стандартів менеджменту);
• удосконалення відносин зі споживачами (дотримання стандартів якості продукції, урахування культурної специфіки споживача, задоволення потреб споживачів, які мають спеціальні вимоги до споживчих благ, захист конфіденційності інформації про клієнтів);
• упровадження принципів чесного ведення бізнесу (повага до прав власності, захист добросовісної конкуренції, боротьба з корупцією, уникнення конфлікту інтересів, утримання від діяльності у неетичних сферах тощо);
• соціально й екологічно збалансована торгівля ( етичні відносини з партнерами, управління каналами постачань, заходи, спрямовані проти контрабанди, зміцнення зв’язків з місцевими виробниками);
• прозорість діяльності та звітність перед акціонерами, дотримання прав акціонерів, забезпечення дивідендів;
• сертифікація відповідності системам управління якістю, здоров’ям і безпекою;
• управління ризиками та змінами;
• соціальні інвестиції, соціально відповідальний маркетинг та ін.

Переважно соціальна відповідальність бізнесу в Україні розвивається за двома напрямами, один з яких скерований усередину компаній, а другий – зовні, на розвиток території, регіону, суспільства в цілому. В Україні (як і в будь-якій іншій країні світу) існують власні національні особливості формування функції соціальної відповідальності бізнесу, а, отже, і специфічні особливості її розуміння, і свої соціальні результати. Соціальна відповідальність – це відповідальність, яка не має чітко означених правовими нормами меж. Вона визначається швидше моральними нормами і системою цінностей, якими керується економічна діяльність. Це – елемент економічної культури суспільства [3].

Залежно від конкретного стану суспільства, його головних потреб та інтересів від бізнесу очікується різний набір вимог. На сьогодні в Україні до них можна віднести:

• соціальний захист і турбота про працівників;
• чесна сплата податків;
• участь у житті та розбудові громади;
• прозорість, доступність інформації про продукцію, про механізм ціноутворення, екологічну безпечність виробництва і продукції;
• чесність конкуренції;
• добропорядність і моральність представників бізнесу, чесність заробляння ними грошей;
• співпраця з іншими групами впливу у розв’язанні економічних, соціальних, екологічних та інших проблем.

На мою думку, в Україні ще не сформувалася національна модель соціальної відповідальності бізнесу. Ця діяльність охоплює багато напрямків, орієнтується на задоволення нагальних потреб суспільства, зумовлена специфікою даного етапу соціалізації економіки та традиціями розв’язання соціальних проблем.

Найбільш популярні чотири аспекти соціальної діяльності бізнесу:

• відносини бізнесу з місцевими громадами;
• трудові відносини з працівниками;
• вплив на навколишнє середовище;
• управління соціальними процесами у колективі як елемент корпоративного управління [5].

У кожному аспекті існують свої практики соціальної відповідальності, найважливішими з яких вважаються відносини з акціонерами, практики, пов’язані із забезпеченням економічного зростання, з упровадженням інновацій, соціально етичним маркетингом, проведенням спеціальних акцій і заходів, присвячених соціальній відповідальності бізнесу.

З погляду самих підприємців, основними соціальними заходами мають бути:

• впровадження соціальних програм поліпшення умов праці, навчання та розвиток персоналу;
• застосування у політиці компанії етичного ставлення до споживачів;
• участь у регіональних програмах соціального розвитку тощо.

Найпопулярнішим аспектом соціальної відповідальності виступає благодійна діяльність і участь у реалізації регіональних соціальних програм. Водночас, значна кількість аспектів залишається неусвідомленою українським бізнесом: соціальна відповідальність ще не стала частиною корпоративного управління і менеджменту компаній; не застосовуються аудит та рейтинги соціальної відповідальності; поза увагою українського бізнесу поки що залишається практика соціально відповідального інвестування, поліпшення освітніх можливостей працівників, захисту права громадян на здоров’я та безпеку, захисту та збереження культурних цінностей тощо.

Огляд національних особливостей соціалізації бізнесу в Україні дає можливість зробити такі висновки:

1. Соціальна відповідальність бізнесу виникає як об’єктивна потреба не лише суспільства, а й самих підприємств, які прагнуть знайти своє місце в конкурентному середовищі, свого споживача, зацікавити до співпраці національних і зарубіжних партнерів, висококваліфікованих спеціалістів.

2. Практики соціальної відповідальності бізнесу не приживаються, якщо вони нав’язані міжнародними стандартами, законодавством чи будь-якими суспільними структурами. Їх ефективність тим вища, чим конкретніша спрямованість і більш наглядний соціальний результат.

3. Потреба суспільства у тих чи інших формах соціальної відповідальності бізнесу складається під впливом національного менталітету, сучасного етапу розвитку процесів соціалізації та тих конкретних проблем, які неможливо розв’язати без вкладу бізнесових структур.

Особлива проблема складається щодо взаємодії держави і бізнесу. Правове поле обтяжене не тільки законами, а й нормативними, регулятивними, адміністративними актами й розпорядженнями, що гальмують будь-який процес приватної ініціативи, і, як наслідок, створення нових робочих місць і появу нових платників податків. За таких умов підприємства намагаються розв’язувати власні проблеми й не мають можливості та бажання опікуватися чужими.

Висновки. З вищесказаного випливає, що етика вітчизняного менеджменту зв’язана з внутрішніми цінностями, а вони у свою чергу є частиною корпоративної культури і впливають на прийняті рішення, визначають їхню спільну допустимість у рамках зовнішнього середовища.

Для того щоб етичні принципи, норми, правила та стандарти перетворились в реалії ділового життя, повинні застосовуватись механізми, за допомогою яких можна впровадити в практику етичні норми. До них відносяться: етичні кодекси, комітети з етики, тренінг, соціальні аудити, юридичні комітети, служби, що розглядають претензії громадян з етичних питань, зміни в корпоративній структурі.

Для успішного управління організація повинна вміти пристосуватися і відгукуватися на проблеми, які виникають в соціальному середовищі, щоб зробити це середовище більш сприятливим для організації, для чого застосовується соціальна відповідальність, яка укладається за допомогою соціального контракту.

Література

1. Баєва О. В. Основи менеджменту: Практикум / О. В. Баєва, Н. І. Новальська, Л. О. Згалат-Лозинська. - К.: Центр учбової літератури, 2007. - 522 с.
2. Єрмошенко М. Менеджмент: Навчальний посібник / Микола Єрмошенко, Сергій Єрохін, Олег Стороженко,; Національна академія управління. - К.: Національна академія управління, 2006. - 655 с.
3. Осовська Г. Основи менеджменту: Підручник / Галина Осовська, Олег Осовський,. - 3-е вид., перероб. и доп.. - К.: Кондор, 2006. - 661 с.
4. Пірен М. Утвердження етичних засад у бізнесі України в процесі глобалізації // Вісник Української Академії державного управління при Президентові України. - 2003. - № 1. - C. 329-336
5. Скібіцька Л. І. Менеджмент: Навчальний посібник для вищих навч. закладів / Л. І. Скібіцька, О. М. Скібіцький; Мін-во освіти і науки України. - К.: Центр навчальної літератури, 2007. - 415 с.
6. Соціально-економічний стан України: наслідки для народу та держави: національна доповідь / За загальною редакцією В.М.Гейця, А.І.Даниленка, М.Г.Жулинського, Е.М.Лібанової, О.С.Онищенка. – К.: НВЦ НБУВ, 2009. – 687 с.

Інформація для цитування: Павлишин О. Етика вітчизняного менеджменту і соціальна відповідальність у менеджменті // Електронний науковий вісник «Керівник.ІНФО». - URL: https://kerivnyk.info/2012/05/pavlyshyn.html