Анотація. В статті розглянуто основні підходи стосовно управління фінансовим результатом підприємства. Досліджено вплив кадрової політики на ефективний розвиток підприємства.

Ключові слова: прибуток, управління прибутком, ефективна діяльність підприємства, кадрова політика.

Вступ. В умовах стрімкого розвитку ринкової економіки місце і роль прибутку у господарському процесі безперервно зростає. Саме він є головним стимулом ведення господарської діяльності підприємствами і забезпечує інтереси всіх суб’єктів, причетних до цієї діяльності, а саме: підприємців, персоналу підприємства та держави. Прибуток виступає не тільки стимулом господарської діяльності підприємств, але й основним джерелом розвитку їхньої діяльності. Таким чином, великої значущості набуває необхідність розробки рекомендацій по підвищенню ефективності формування, розподілу прибутку та його максимізації.

Мета та цілі статті: проаналізувати основні підходи щодо управління прибутком підприємства в сучасних умовах господарювання враховуючи менеджмент персоналу.

Виклад основного матеріалу. В публікаціях останніх років І.А. Бланк використовує поняття співвідношення ризику і доходу у своєму визначенні прибутку. На погляд ученого-економіста, прибуток – це втілений у грошовій формі чистий дохід підприємця на вкладений капітал, що характеризує його винагороду за ризик здійснення підприємницької діяльності та є різницею між сукупним доходом і сукупними витратами у процесі здійснення підприємницької діяльності [1, с.109].

З нашої точки зору, прибуток - це позитивний фінансовий результат функціонування господарської одиниці який визначаються перевищенням доходів підприємства над його витратами та виступає індикатором сталого розвитку суб’єкта господарювання у майбутніх періодах.

Таке розуміння поняття «прибутку» має підвищити якість управління ним, а отже, покращити фінансові результати діяльності вітчизняних суб’єктів господарювання.

Забезпечення ефективного управління прибутком підприємства визначає ряд вимог до цього процесу, основними з яких є:

• Інтегрованість з загальною системою управління підприємством. У якій би сфері діяльності підприємства не ухвалювалось управлінське рішення, воно прямо або побічно робить вплив на прибуток. Управління прибутком безпосередньо пов'язано з виробничим менеджментом, менеджментом персоналу, інвестиційним менеджментом, фінансовим менеджментом і деякими іншими видами функціонального менеджменту. Це визначає необхідність органічної інтегрованості системи управління прибутком із загальною системою управління підприємством.
• Комплексний характер формування управлінських рішень. Всі управлінські рішення в області формування і використання прибутку найтіснішим чином взаємозв'язані і надають пряму або непряму дію на кінцеві результати управління прибутком. У ряді випадків ця дія може носити суперечливий характер. Управління прибутком повинне розглядатися як комплексна система дій, забезпечуючи розробку взаємозалежних управлінських рішень, кожне з яких вносить свій внесок в результативність формування і використання прибутку по підприємству в цілому.
• Високий динамізм управління. Навіть найефективніші управлінські рішення в області формування і використовування прибутку, розроблені і реалізовані на підприємстві в попередньому періоді, не завжди можуть бути повторно використані на подальших етапах його діяльності. Перш за все, це пов'язано з високою динамікою чинників зовнішнього середовища на стадії переходу до ринкової економіки, і в першу чергу – із зміною кон'юнктури товарного і фінансового ринків. Крім того, міняються в часі і внутрішні умови функціонування підприємства, особливо на етапах переходу до подальших стадій його життєвого циклу. Тому системі управління прибутком повинен бути властивий високий динамізм, що враховує зміну чинників зовнішнього середовища, ресурсного потенціалу, форм організації і управління виробництвом, фінансового стану та інших параметрів функціонування підприємства.
• Багатоваріантність підходів до розробки окремих управлінських рішень. Реалізація цієї вимоги припускає, що підготовка кожного управлінського рішення у сфері формування, розподілу і використання прибутку повинна враховувати альтернативні можливості дій. За наявності альтернативних проектів управлінських рішень їх вибір для реалізації повинен бути заснований на системі критеріїв, що визначають політику управління прибутком підприємства. Система таких критеріїв встановлюється самим підприємством.
• Орієнтованість на стратегічні цілі розвитку підприємства. Якими б прибутковими не здавалися ті або інші проекти управлінських рішень в поточному періоді, вони повинні відхилювати, якщо вони вступають в суперечність з місією (головною метою діяльності) підприємства, стратегічними напрямами його розвитку, підривають економічну базу формування високих розмірів прибутку в майбутньому періоді.

Для підвищення ефективності діяльності підприємства з боку зацікавлених сторін необхідно перш за все реалізовувати такі заходи: значне збільшення асигнувань на розвиток персоналу (на успішних підприємствах розвинених країн на це витрачається більше 1% сукупних витрат), диверсифікація методів розвитку та навчання персоналу (більшість досліджуваних підприємств обмежуються формальним підвищенням кваліфікації), формування умов для саморозвитку та вдосконалення працівників; підвищення уваги до нових співробітників, введення особливої посади «коучера із введення нової роботи», формування максимально доброзичливого та сприятливого для взаємодії мікроклімату на підприємстві. Щодо інших підсистем, які мають значний вплив на рівень ефективності, то варто зупинитися на підсистемі планування потреби та маркетингу персоналу, оскільки ця підсистема відноситься до першого та третього факторів. Так, вимагають значного вдосконалення методи маркетингу персоналу, адже зовнішнє середовище пропонує велику кількість послуг рекрутингових компаній, державних закладів та суспільних організацій, що займаються питаннями працевлаштування робітників [2, с.24].

Кадрова політика повинна бути більш орієнтованою на потреби працівників, а методи оцінки персоналу вимагають комплексності та результативності. Комплексність передбачає, що оцінка персоналу повинна включати визначення рівня професійно-кваліфікаційних якостей, особистих характеристик і потенціалу працівників, а під результативністю розуміється реалізація відповідних дій на основі отриманих результатів оцінки – подальше просування, навчання, або навіть пониження в посаді, що позитивно вплине на рівень вмотивованості працівників та виступить важливою передумовою дієвої системи процвітання підприємства [3, с.160].

Висновки. Досягнення збільшення розміру прибутку можливо лише в разі погодженої дії всіх елементів системи і удосконалення існуючих інструментів управління. Постійне зростання фінансового результату вимагає дієвого механізму управління якістю прибутку, що сприятиме розробці та реалізації високоефективної конкурентоспроможної стратегії розвитку підприємства, а використання правильної кадрової політики забезпечить успішну діяльність підприємства.

Список використаних джерел

1 Бланк И.А. Управление прибылью. – К.: «Ника - Центр», 2002. - 540с.
2. Головко В.А. Роль підсистем менеджменту персоналу при забезпеченні ефективності діяльності підприємства / В.А. Головко // Пріоритети розвитку підприємств у ХХІ столітті // Матеріали Міжнародної науково-практичної конференції 21-22 квітня 2011 р. – Кіровоградський національний технічний університет. – Кіровоград: КОД, 2011. – Ч.І. – С.24–25.
3. Головко В.А. Сучасна парадигма менеджменту персоналу / В.А. Головко // Управління розвитком // Матеріали Міжнародної науково-практичної конференції «Сучасні проблеми управління підприємствами: теорія та практика» 15-16 листопада 2011 р. – Х.: ХНЕУ, 2011. – С.159–162.

Інформація для цитування: Ковалів М.К. Управління фінансовим результатом підприємства // Електронний науковий вісник «Керівник.ІНФО». - URL: https://kerivnyk.info/2014/05/kovaliv.html