Анотація. Визначено комплекс взаємопов'язаних систем, з яких складається організація інноваційної діяльності Узагальнено теоретичні концепції з розгляду процесу управління підприємством та наведено його схематичне зображення. Визначено значення формування ефективних стратегій управління персоналом, як один із шляхів удосконалення результатів процесу управління підприємством.

Обґрунтовано, що результатом організування інноваційної діяльності є інноваційний процес. Наведено схему структури інноваційного процесу.

Ключові слова: організування, інноваційна діяльність, система, інноваційний процес.

Вступ. Сучасне підприємство перебуває в агресивному і стрімко мінливому світі: припущені помилки, як правило, не тільки призводять до зниження рентабельності, але і взагалі ставлять під погрозу існування підприємства. Це приводить до того, що головним фактором, що визначає стійкість підприємства стосовно негативних проявів зовнішнього середовища, стає ефективне організування діяльності. І саме в інноваційній діяльності роль ефективного організування зростає надзвичайно високими темпами, а його значення як одного з основних інструментів реалізації інноваційної діяльності не викликає сумнівів. Потреба в інноваційній діяльності диктується самим суспільством, адже постійно виникає і зростає потреба в розробці нових та вдосконаленні існуючих продуктах, послугах, технологіях, тощо. Логічною є необхідність розуміння та урахування особливостей організування інноваційної діяльності в діяльності організацій.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Питанням інноваційної діяльності підприємств присвячено значну кількість наукових праць. В той же час питанням організування інноваційної діяльності присвячено значно менше праць таких науковців, як: Заблоцький Б.Ф., Йохна М.А., Стадник В.В., Фатхутдинов Р.А тощо.

Постановка завдання. Для постійного розвитку підприємства, збільшення його прибутковості та конкурентоспроможності необхідний постійний пошук інновацій, що обумовлює необхідність розуміння особливостей їх організування, інноваційного процесу тощо.

Виклад основного матеріалу. Інноваційна діяльність - це діяльність, яка спрямована на використання та комерціалізацію результатів із стратегічного маркетингу, наукових досліджень, організаційно-технологічної підготовки виробництва, виробництва й оформлення новацій, їх впровадження і поширення на інші сфери (дифузія) [3, с.29].

Особливими цілями організування інноваційної діяльності на підприємстві є такі:

• призупинення спаду виробництва;
• оновлення номенклатури продукції, що випускається;
• підвищення її конкурентноздатності на внутрішньому і зовнішньому ринках;
• створення нових робочих місць;
• збереження науково-технічного потенціалу.

Тому, організація інноваційної діяльності включає в себе комплекс взаємопов'язаних систем. В загальному вигляді це такі системи:

1. Інформаційне забезпечення науково-технічної інноваційної діяльності у виді банку даних, в тому числі комерційних, не залежить від форм власності.
2. Експертиза науково-технічних та інноваційних програм, проектів, пропозицій і заявок, які забезпечать високе професійне і якісне проведення їх незалежною оцінкою.
3. Фінансово-економічне забезпечення науково-технічної і інноваційної діяльності на основі використання позабюджетних коштів при однозначній підтримці держави.
4. Виробничо-технічне забезпечення, створення нової продукції чи технології з використанням лізингу.
5. Сертифікація наукоємної продукції, стандартизація і контроль якості.
6. Система просування науково-технічних розробок на регіональні, міжрегіональні та зарубіжні ринки використовуючи маркетинг, рекламну і виставкову діяльність, патентно-ліцензувальну роботу і правовий захист власності.
7. Підготовка і перепідготовка кадрів з інноваційної діяльності в умовах ринку, включаючи навчання цільових команд для управління реалізації конкретних підприємницьких проектів.
8. Система координації регулювання розвитку науково-технічної та інноваційної діяльності на базі використання економічних методів інформаційного обміну підвищення ефективності управління.

Результатом організування інноваційної діяльності є інноваційний процес. Інноваційний процес можна розглядати як комплекс послідовних дій, унаслідок яких нововведення розвивається від ідеї до конкретного продукту і поширюється під час практичного використання. Перебіг інноваційного процесу, як і будь-якого іншого, визначається складною взаємодією багатьох чинників. Успіх на цьому шляху залежить від управлінського механізму, який об'єднує в єдиний потік витоки наукової ідеї, її розроблення, упровадження результату у виробництво, реалізацію, поширення і споживання.

На рис. 1 наведено загальну схему інноваційного процесу.

 
Інноваційний процес відбувається у такій послідовності: спочатку виникають наукові знання, які переростають у інноваційну ідею та її розробку. Інноваційна ідея спирається на потреби суспільства і якщо вона їх задовольняє, то переходить у етап впровадження інновації. В свою чергу впровадження інновацій залежить від наявності матеріальних ресурсів, виробництва і типу поширення нововведень.

Ефективність інноваційного процесу визначається лише після впровадження інновації, коли з'ясовується, у якій мірі вона задовольняє потреби ринку. Важливе значення при цьому має інструмент моделювання. Модель інноваційного процесу дає змогу виділити в інноваційній діяльності окремі складові, відкриваючи тим самим можливість наскрізного планування інновації за стадіями, з урахуванням кон'юнктурних змін.

На відміну від науково-технічного прогресу інноваційний процес не завершується тільки впровадженням новації (техніки, технології, продукту) у виробництво, а має безперервний характер, оскільки з поширенням (дифузією) інновація вдосконалюється, стає ефективнішою, набуває нових споживчих якостей. Дифузія інновацій - це процес передавання (трансферту) технологій підприємствами різних країн з урахуванням часу, внаслідок чого нововведення проникають в різні галузі виробництва та знаходять усе більше споживачів. Це відкриває для неї нові можливості застосування, нові ринки, а відповідно, і нових споживачів, котрі сприймають даний продукт, технологію або послугу як нові саме для себе» [1, с.147].

Інноваційний процес охоплює невиробничу сферу, сферу матеріального виробництва й експлуатації. Він є системою етапів, стадій та видів робіт, і тому має складну структуру.

Отже, інноваційний процес є не тільки складним, але і взаємопов'язаним процесом створення інновацій з використанням сукупності системи знань, наукової і маркетингової діяльності; сукупності засобів праці, що полегшують людську працю і роблять її продуктивнішою (техніка, прилади, устаткування, організація виробництва). Інноваційний процес являється також комплексом різних послідовних видів діяльності на основі поділу і кооперації праці, від одержання нового теоретичного знання до використання створеного на його основі товару споживачем.

Інноваційний процес в економічному й організаційному розумінні поділяється, на окремі етапи, стадії, фази, які розрізняються між собою цільовим призначенням, специфікою управління, фінансуванням, кінцевим результатом діяльності. У дослідженнях структури інноваційного процесу більшість вітчизняних учених дотримується схеми: «дослідження - розробки - виробництво - маркетинг - продаж».

Американські дослідники розглядають інноваційний процес докладніше: «фундаментальні дослідження - прикладні дослідження - розробки - дослідження ринку - конструювання - дослідне виробництво - ринкове випробування - комерційне виробництво». Усі вказані етапи взаємозумовлені і забезпечують успіх нововведення лише за умови інтеграції їх у єдине ціле.

Специфіка інноваційного процесу така, що з розробленням інновації центр уваги поступово переміщується від сфери досліджень до сфери збуту. Водночас елементи інноваційного процесу перебувають у тісній взаємодії, постійно обмінюючись інформацією [4, с.48].

На рис. 2 наведено послідовність і взаємозалежність стадій інноваційного процесу на підприємстві.

 
Інноваційні етапи та стадії породжують організаційно відокремлені функціональні підрозділи, але якщо їх взаємодія не відтворює результатів, то інноваційний процес не досягає цілей.

Кожна із стадій інноваційного процесу має свою організаційну форму, свою специфіку управління та цільове призначення. Проте вдосконалення інноваційного механізму на окремій стадії не підвищує результативності процесу в цілому.

Якщо цінні фундаментальні ідеї не використовуються для розробки нових технологічних процесів, а нові технології не перетворюються в товари суспільного попиту або застосовуються в локальних сферах, то потенціал даного нововведення практично не реалізується.

Для забезпечення ефективності інноваційного процесу в цілому першочергове значення мають такі форми його організації, за яких результат кожної стадії є основою для подальшого руху до наступної. Особливо важливе стикування стадій, що забезпечує безперервність, гнучкість і динамізм усього процесу. Все це забезпечується засобами ефективного організування інноваційної діяльності.

Висновки. Особливими цілями організування інноваційної діяльності на підприємстві є:

• призупинення спаду виробництва;
• оновлення номенклатури продукції, що випускається;
• підвищення її конкурентноздатності на внутрішньому і зовнішньому ринках;
• створення нових робочих місць;
• збереження науково-технічного потенціалу.

Організація інноваційної діяльності включає в себе комплекс взаємопов'язаних систем, починаючи від інформаційного забезпечення науково-технічної інноваційної діяльності, закінчуючи координації регулювання розвитку інноваційної діяльності.

Результатом організування інноваційної діяльності є інноваційний процес. Інноваційний процес можна розглядати як комплекс послідовних дій, унаслідок яких нововведення розвивається від ідеї до конкретного продукту і поширюється під час практичного використання.

Схема структури інноваційного процесу наступна: «дослідження - розробки - виробництво - маркетинг - продаж».

При організуванні інноваційної діяльності в організації насамперед необхідно змоделювати інноваційний процес, пов'язаний з подальшою можливою її реалізацією.

Список використаних джерел

1. Гриньов А.А. Інноваційний розвиток промислових підприємств. – Харків: Инжек ИД, 2003. – 308 с.
2. Заблоцький Б.Ф. Економіка й організація інноваційної діяльності: Навч.посібник. – Львів: Новий Світ–2000, 2007. – 456 с.
3. Йохна М.А., Стадник В.В. Економіка і організація інноваційної діяльності: Навчальний посібник. – К.: Видавничий центр «Академія», 2005. – 400 с.
4. Микитюк П.П. Інноваційний менеджмент: Навчальний посібник. – Тернопіль: Економічна думка, 2008. – 295 с.
5. Фатхутдинов Р.А. Инновационный менеджмент. - М.: ЮНИТИ, 1996. – 507 с.
6. http://www.innovations.com.ua
7. http://www.management.com.ua

Інформація для цитування: Гриненко О.В. Особливості організування інноваційної діяльності в організації // Електронний науковий вісник «Керівник.ІНФО». - URL: https://kerivnyk.info/2015/01/grynenko.html