Анотація. В статті наведено теоретичні підходи до визначення поняття «стабільність банку» та ролі банківського менеджменту в управлінні стабільністю банку.

Ключові слова: стабільність банку, фінансова стійкість, чинники фінансової стійкості банків, банківський менеджмент.

Постановка проблеми. У сучасних умовах розвитку недостатній рівень банківського менеджменту зумовлює погіршення надійності банківських установ. Специфіка банківського управління полягає в тому, що вони змушені працювати в умовах нестабільної економіки. Це відбивається в роботі банків та банківської системи в цілому.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Питанням банківського менеджменту присвячено праці Заруби О.Д., Лаврушина О.І., Кочеткова В.М., Сало І.В., Мещерякова А.А. та інших, але залишилися не розглянутими питання щодо основних напрямів діяльності банківського менеджменту для забезпечення фінансової стабільності банків України.

Мета статті. Визначення ролі банківського менеджменту в управлінні банком, та його вплив на стабільність банківських установ.

Викладення основного матеріалу статті. Здатність банку виконувати свої зобов’язання і забезпечувати прибутковість на нормальному для функціонування серед конкурентів рівна становить стабільність банку.

На фінансову стабільність банків впливає ціла низка різноманітних чинників. Ці чинники не можна залишати без особливої уваги так, як навіть , на перший погляд, незначний чинний може негативно повпливати на стабільність банку та банківської системи. Тому, усі чинники, що впливають на фінансову діяльність банку, необхідно аналізувати та спостерігати їх тенденцію. Тільки ті банки, які вчасно виявлять негативну дію певних чинників, зможуть їх вчасно нейтралізувати, забезпечивши собі при цьому високий рівень стабільності.

Виходячи з того, що ринкова категорія "фінансова стабільність банку", відображає фінансовий стан банківської установи в існуючому середовищі, В.М. Кочетков виділяє основні параметри цього середовища, що впливають на фінансову стабільність банку. Це: загальноекономічний стан країни, стан її фінансового ринку, соціально-політична ситуація в країні та внутрішня стабільність банку. Також, на фінансову стабільність банків впливає низка найрізноманітніших чинників, величину впливу яких не завжди можна виміряти кількісно.

Внутрішні чинники є підконтрольними банку і впливають на його діяльність значно більше, ніж зовнішні. До основних з них належать достатність і величина власного капіталу, ліквідність, прибутковість, а також професіоналізм керівництва та організаційна структура банку. Зовнішні чинники не залежать від банку і ступінь їх впливу часто визначається якістю внутрішніх. Серед найбільш визначальних з них виділяємо законодавство, систему банківського регулювання і нагляду, міжбанківську конкуренцію та стан економіки країни [3].

Банківський менеджмент – це наука про ефективні системи управління процесами, які характеризують діяльність банку. Водночас управління припускає прогнозування можливих змін, пристосування до них та контроль [4].

Основними проблемами щодо забезпечення фінансової стабільності банків України є нестабільність економіки, політична напруженість, прагнення уникнути додаткових витрат, недостатній рівень капіталізації банків, незацікавленість акціонерів тощо. З точки зору стратегічного менеджменту основне значення має постановка й організація досягнення мети. Оскільки для банку, з огляду на специфіку його роботи, особливе значення має управління фінансами, то у стратегії на перше місце виходить правильна постановка фінансової мети [5].

Банківський менеджмент як самостійний вид банківської діяльності передбачає, що менеджер є незалежний від власності на капітал банку, в якому він працює. Він може володіти акціями банку, а може і не мати їх, працюючи за наймом на посаді менеджера. Робота менеджера — це продуктивна робота, що виникає в умовах комбінування високотехнологічного банківського процесу з високим рівнем спеціалізації працівників і забезпечує зв'язок та єдність усього процесу банківської діяльності на рівні банку загалом, філії або відділення [1].

З часом вимоги до менеджерів, як і потреба в них – зростає. Це зумовлено тим, що збільшуються розміри банків, ускладнюються банківські технології та виникає необхідність професійного володіння банківськими технологіями.

Основним завданням банківського менеджменту є визначення мети діяльності банку як на теперішній час, так і на майбутнє, з урахуванням можливостей банку та забезпечення їх відповідними ресурсами.

Менеджмент покликаний створювати умови для успішного функціонування банку, забезпечення прибутковості банку,розвитку техніко-технологічної бази та ефективного використання кадрів, з одночасним або подальшим підвищенням кваліфікації.

Також на банківський менеджмент покладається управління банківськими ризиками з прогнозами на майбутнє. Для цього необхідна наявність певних резервних коштів і надання менеджерам певного ступеня свободи і самостійності для швидкого реагування й адаптації до умов, що змінюються.

Процес управління фінансовою стійкістю банків передбачає застосування певних методів, основними з яких є наступні [2, с. 52]:

1. Планування – передбачає необхідність постановки цілей, визначення тактики і стратегії досягнення основної мети (забезпечення фінансової стійкості банку). Зважаючи на те, що стратегічною метою комерційного банку в данному випадку є забезпечення фінансової стійкості, то саме фінансове планування в механізмі, що розглядаємо слід спрямовувати, на нашу думку, на перетворення стратегічної мети у конкретні (абсолютні та відносні) значення фінансових показників через використання відповідних інструментів. Планування ґрунтоване на результатах попередньо здійсненого аналізу в сукупності факторів, що впливають на об’єкт управління даного механізму, зокрема внутрішніх факторів, факторів зовнішнього середовища, банківських ризиків. Вплив факторів зовнішнього середовища на фінансову стійкість комерційних банків є значним, і банки не мають змоги визначати характер їх впливу. В даному випадку, для банків важливим виявляється здатність протистояти негативному впливу зовнішніх факторів.
2. Аналіз основних елементів, що визначають стійкий фінансовий стан комерційного банку. Аналіз дає змогу виявити причинно-наслідкові зв’язки різних аспектів діяльності банку. Саме за допомогою аналізу можна швидко розрахувати, як змінюються фінансові показники, що визначають рівень фінансової стійкості та відповідно до цього прийняти обґрунтоване управлінське рішення, спрямоване на її забезпечення.
3. Оцінку та регулювання фінансової стійкості комерційних банків здійснюють за допомогою комплексу прийомів та методик. Слід підкреслити, що можна виділити напрямки оцінки фінансової стійкості комерційних банків та регулювання нею: по-перше, пряме (зовнішнє) регулювання й обов’язкова оцінка; по-друге, саморегулювання (внутрішнє регулювання) та самостійна (ініціативна) оцінка. Зовнішнє регулювання – це регулювання банківської діяльності за допомогою інструментів прямого та опосередкованого впливу з метою забезпечення стійкого фінансового стану комерційних банків. Саморегулювання (внутрішнє регулювання) передбачає поточне, оперативне управління за допомогою відповідних методів управління власним капіталом, активами та зобов’язаннями, прибутком, ліквідністю й платоспроможністю, ризиками.
4. Контроль - полягає у перевірці відповідності отриманих результатів запланованим показникам, оптимальні значення яких сприяють підвищенню рівня фінансової стійкості комерційного банку. Для належного контролю за рівнем фінансової стійкості банків та ефективного управління останньою слід дотримуватися проходження всіх стадій контролю (попередній, поточний, наступний), із боку як органів нагляду, так, і комерційних банків.

Висновки. На мою думку, стабільність банку – це здатність фінансової установи постійно забезпечувати ефективну діяльність,протистояти зовнішньому і внутрішньому впливу, а також виконувати свої зобов’язання вчасно та в повному обсязі.

Ефективне функціонування означеного механізму управління фінансовою стійкістю комерційного банку, неможливе без банківського менеджменту. Тому, я вважаю, що менеджери відіграють дуже важливу роль в управлінні стабільністю банку. Наприклад, через узгодження управлінських рішень та досягнення певних пропорцій між усіма складовими компонентами, забезпечують досягнення стратегічних і тактичних фінансових цілей банку, сприять підвищенню рівня прибутковості, зниженню ризиків, контролю та підтриманню ліквідності й платоспроможності на достатньому рівні, що в кінцевому підсумку, безумовно, має позитивний вплив на забезпечення фінансової стійкості комерційного банку.

Список використаних джерел

1. Вовчак, О.Д. Кредит і банківська справа : підручник / О. Д. Вовчак, Н. М. Рущишин, Т. Я. Андрейків. – К. : Знання, 2008. – 564с.
2. Дзюблюк О. В., Михайлюк Р. В. Фінансова стійкість банків як основа ефективного функціонування кредитної системи : [монографія] / О. В. Дзюблюк, Р. В. Михайлюк. – 2009. – 316 с.
3. Кочетков В.М. Забезпечення фінансової стійкості сучасного комерційного банку: теоретико-методологічні аспекти : [монографія] / В.М.Кочетков. - К. : КНЕУ, 2002. - 238 с.
4. Мещеряков А. А. Організація діяльності комерційного банку : навч. посібн. / Мещеряков А. А. – К. : Центр учбової літератури, 2007. – 608 с.
5. Сало І. В. Фінансовий менеджмент банку : навч. посібн. / Сало І. В. – Суми : ВТД "Університетська книга", 2007. – 314 с.

Інформація для цитування: Драннік Ю.О. Управління стабільністю банків // Електронний науковий вісник «Керівник.ІНФО». - URL: https://kerivnyk.info/2016/06/drannik.html