Креативна активність наукового сектору української економіки

Опубліковано 22.09.2018 р. у розділі Різне

Опубліковано у: Paradigm of Knowlege. – 2018. – № 4 (30). – С. 5-16.

Анотація. Досліджено рівень креативної активності наукового сектору української економічної системи з використанням системи показників, запропонованих ЄБРР для аналізу розвитку економіки знань. Виявлено сильні сторони функціонування наукового сектору економіки: самофінансування наукових організацій, збільшення фінансування наукової галузі за кошти організацій державного сектору та освітніх організацій. Окреслено проблеми: скорочення асигнування наукових досліджень з бюджетних джерел фінансування, висока частка іноземного фінансування, ризики перманентної залежності вітчизняної науки. Показано, що фінансові потоки часто не пов’язані з якістю дослідницьких робіт. Недосконалість інституційного забезпечення ускладнює грантову підтримку наукових проектів. Доведено необхідність інтеграції національної науки з Європейським дослідницьким простором.

Ключові слова: Ключові слова: наукові програми, науково-дослідницькі розробки, науково-економічний простір, креативний розвиток, науковий сектор економіки.

Постановка проблеми. Розвиток знаннєвої економіки в Україні в глобалізаційному цивілізаційному просторі є пріоритетним напрямом постіндустріального економічного прориву. Це потребує креативної перебудови наявного науково-технологічного потенціалу економічної системи, який і забезпечує конкурентні переваги у світовій економіці. Наукове обґрунтування стратегії креативного розвитку національної економіки вимагає широкомасштабного дослідження функціонування її наукового сектору.

Аналіз останніх досліджень та публікацій. Сучасні науковці детально досліджували різні аспекти наукового потенціалу економічних систем. Слід відмітити вітчизняні дослідження О. Шнипко, Н. Савіцької, В. Семиноженка, Я. Жаліла щодо науково-технічної політики і її ролі в конкурентоспроможності економіки; Н. Синеви, О. Яшкової щодо управління інтелектуально-креативною діяльністю і формування креативних компетенцій. Водночас, існує нагальна необхідність системного аналізу креативного потенціалу наукового сектору вітчизняної економіки.

Мета та завдання. Метою дослідження є аналіз креативної активності наукового сектору української економіки.

Виклад основного матеріалу. Розроблена Європейською комісією та схвалена до реалізації в Україні концепції сталого розвитку передбачає розбудову наукового сектору економіки як пріоритетний напрям економічного зростання на основі знань, креативних ідей та інновацій. Це вимагає інституційної підтримки та розробки програм підвищення якості освіти, провадження наукових досліджень, інноваційних перетворень та використання інформаційних та комунікаційних технологій [1].

За оцінками міжнародних експертів, оприлюдненими на Всесвітньому економічному форумі в Давосі [2], в 2017 р. в економіці України спостерігався повільний регрес. Окрім суто економічних (накопичений дисбаланс розвитку, помилки попередньої економічної політики) та політичних (наслідки гібридної агресії з боку РФ, військових дій на Сході України та анексії Криму) причин економічної нестабільності, слід також виокремити проблему диспропорційності та недостатності фінансування вітчизняної наукової галузі. Так, частка загального обсягу витрат на наукові дослідження і розробки у ВВП у 2017 р. становила лише 0,45%, у т. ч. за рахунок коштів державного бюджету 0,16% [3], що жодним чином не співвідноситься із аналогічними витратами в країнах-учасницях Європейського
співтовариства (рис. 1).

Порівняння витрат на науково-дослідницькі розробки у ВВП України та деяких інших країн у 2017 р.

Рис. 1. Порівняння витрат на науково-дослідницькі розробки у ВВП України та деяких інших країн у 2017 р. (складено на підставі [4])

 

Динаміку обсягів витрат на виконання науково-дослідницьких розробок у 2013-2017 рр. за джерелами фінансування представлено у табл. 1.

Таблиця 1. Динаміка розподілу витрат на виконання науково-дослідницьких розробок за джерелами фінансування у 2013-2017 рр., млн. грн. (складено на підставі [3])

Показники 2013 2014 2015 2016 2017 2017/2016, % 2017/2013, %
Бюджетні кошти 5347,8 4728,9 4689,9 4464,4 5236,3 117,3 97,9
Кошти іноземних джерел 2580,1 2185,8 1791,5 2728,7 3490,9 127,9 135,3
Власні кошти 1564,9 2057,0 2549,2 1222,8 1430,7 117,0 91,4
Кошти інших джерел 166,8 121,2 75,6 203,3 157,4 77,4 94,4
Кошти організацій державного сектору 344,0 319,1 294,1 381,5 758,3 198,8 220,4
Кошти організацій сектору вищої освіти 5,1 8,1 11,1 11,9 14,3 120,2 283,1
Кошти організацій підприємницького сектору 2105,3 1962,8 1820,3 3590,2 3204,7 89,3 152,2
Кошти приватних некомерційних організацій 7,7 14,6 21,4 14,1 14,3 101,4 185,6

Отже, спостерігається загальна тенденція скорочення асигнування наукових досліджень за рахунок бюджету та іноземного інвестування у 2013-2015 рр., натомість починаючи з 2016 р. негативна тенденція була подолана і відповідні показники 2017 р. демонструють суттєве зростання у порівнянні з попереднім роком.

Суттєвим чинником, що негативно впливає на ефективність бюджетного фінансування вітчизняної науки, є те, що значні фінансові потоки не були пов’язані з якістю дослідницьких робіт і спрямовувались на забезпечення діяльності державних наукових установ. Водночас недосконалість інституційного забезпечення зумовлює неможливість повноцінної грантової підтримки наукових проектів [5]. Нестача зовнішніх джерел фінансування вітчизняної
науки спричинила видиме зростання у 2014-2015 рр. самофінансування наукових організацій, однак у подальшому такі тенденції припинилися. Крім того, надзвичайними темпами збільшувалося фінансування наукової галузі за кошти організацій державного сектору, де прорив у 2017 р. дозволив отримати результат збільшення асигнування на 20,4%. Ще стрімкіше зростає фінансування науки коштами освітянських організацій високих ступенів акредитації. Це суттєвий позитивний аспект динаміки витрат на наукові дослідження, оскільки він свідчить про переорієнтацію національного економічного простору у бік знаннєвої економіки.

Висока частка іноземного інвестування у загальному обсязі витрат на виконання науково-дослідницьких розробок (22,1% у 2016 р., 24,4% у 2017 р.), а особливо в галузях високотехнологічних наук (відповідно, 64,8% та 72,1%) видається нам доволі загрозливою, адже спричиняє перманентну залежність вітчизняної науки, призводить до втрати авторських прав на національну інтелектуальну власність. У 2016 р. НАН України обґрунтувала пріоритетні напрямки участі України у Стратегії розумних спеціалізацій ЄС і запропонувала на розгляд Єврокомісії концепцію Програмної ініціативи «Передові довговічні матеріали для транспорту, енергетики, медицини і охорони довкілля». У 2016 р. Україна набула статусу асоційованого члена Європейської організації ядерних досліджень. В квітні 2017 р. на третьому засіданні Спільного Комітету Україна – ЄС зі співробітництва в галузі науки і технологій обговорювалися питання реформування вітчизняної наукової галузі та наукової міжнародної співпраці. Зокрема було узгоджено питання включення України до Інноваційного табло ЄС, визначено пріоритети подальшої співпраці, створення Спільної дослідницької ради [4].

У 2017 р. на виконання фундаментальних наукових досліджень було спрямовано 21,9% загального обсягу витрат (у 2016 р. – 19,3%), причому на 92,4% вони фінансувались за рахунок коштів бюджету (у 2016 р. – на 91,7%). Щодо галузевого розподілу фінансування вітчизняної фундаментальної науки, то слід зазначити, що в 2017 р. 48,3% загального обсягу витрат спрямовувалась на галузь природничих наук, 25,5% – технічних, 9,4% – сільськогосподарських (у 2016 р., відповідно 48,7%, 25,0% та 9,9%).

На виконання прикладних наукових досліджень у 2017 р. спрямовано 23,6% загального обсягу витрат (у 2016 р. – 22,2%), на 51,5% вони були профінансовані за рахунок коштів бюджету, на 27,6% – за рахунок коштів організацій підприємницького сектору (у 2016 р., відповідно на 49,5% та на 31,2%). Серед загальної кількості витрат на виконання прикладних наукових досліджень у 2017 р. 44,3% було спрямовано у галузі технічних наук, 20,4% – природничих, 12,3% – сільськогосподарських (у 2016 р., відповідно 44,9%, 24,5% та 11,1%). Найбільшу частку загального обсягу витрат було спрямовано на виконання науково-технічних експериментальних досліджень (у 2016 р. 58,5%, у 2017 р. 54,5%,). Експериментальні розробки на 40,3% фінансувались іноземними партнерами (у 2016 р. – на 34,0%), на 28,7% – вітчизняними організаціями підприємницького сектору (у 2016 р. – на 37,4%), на 14,3% – за рахунок власних коштів (у 2016 р. – на 13,5%). 87,7% загального обсягу витрат на виконання експериментальних досліджень припадає на галузь технічних наук (у 2016 р. – 86,2%) [3]. Загальний обсяг витрат на виконання науково-дослідницьких розробок власними силами організацій (табл. 2). становив 13,8 млрд. грн. (у 2016 р. – 11,5 млрд. грн).

Таблиця 2. Динаміка розподілу витрат на виконання науково-дослідницьких розробок власними силами організацій у 2013-2017 рр. (складено на підставі [3])

Показники 2013 2014 2015 2016 2017 2017/2016, % 2017/2013, %
Загальний обсяг витрат, млрд. грн., у т.ч.: 11,2 10,3 9,4 11,5 13,8 120,0 123,2
Витрати на оплату праці, млн. грн. 5413 5010,6 4608,2 5751 7152,9 124,4 132,1
у % до загальної кількості 48,3 48,6 49,0 50,0 51,8 x x
Інші поточні витрати, млн. грн. 2400,6 2375,6 2350,6 5203,7 5444,6 104,6 226,8
у % до загальної кількості 21,4 23,1 25,0 45,2 39,5 x x
Капітальні витрати, млн. грн. 270,1 236,7 203,3 576 781,8 135,7 289,4
у % до загальної кількості 2,4 2,3 2,2 5,0 5,7 x x
З них витрати на придбання устаткування 196,6 187,9 179,2 487,6 659,1 135,2 335,2
у % до загальної кількості 1,8 1,8 1,9 4,2 4,8 x x

Розподіл видатків на основні бюджетні програми наукової сфери за рахунок загального фонду у 2017 р. представлено у табл. 3.

Таблиця 3. Розподіл витрат на виконання бюджетних наукових програм у 2017 р. (складено на підставі [6])

Назва програми Обсяги фінансування
сума, млн. грн. частка, %
Підготовка наукових кадрів, фінансова підтримка розвитку наукової інфраструктури, забезпечення діяльності наукових бібліотек 1918,9 49,2
Підготовка наукових кадрів, фінансова підтримка преси, розвитку наукової інфраструктури, забезпечення діяльності Державного фонду фундаментальних досліджень 434,2 11,1
Підготовка наукових кадрів у сфері агропромислового комплексу, фінансова підтримка технічного забезпечення наукових установ, розвитку наукової інфраструктури 265,6 6,8
Фундаментальні дослідження, прикладні наукові і науково-технічні розробки у сфері профілактики і лікування хвороб людини, підготовка наукових кадрів, фінансова підтримка розвитку наукової інфраструктури 197,1 5,1
Виконання робіт за державними цільовими програмами у сфері космічної галузі, у тому числі загальнодержавної цільової науково-технічної космічної програми України 176,9 4,5

На жаль, протягом останніх років спостерігається тенденція скорочення фінансування науково-технічних розробок за рахунок загального фонду бюджету. У 2017 р. загалом було профінансовано 7,7 тис. наукових розробок, що на 2,5% менше аналогічного показника у 2016 р. Водночас у 2016-2017 рр. збільшились обсяги фінансування на дослідження прикладного характеру і наукові розробки у галузі підвищення обороноздатності й національної безпеки.

Інноваційно-креативний розвиток суспільства, інтеграція національної економічної системи у глобальний світовий науково-економічний простір, застосування високотехнологічних технологій у виробництві вимагають якнайшвидшого посилення наукової складової у вищих навчальних закладах.

У 2017 р. обсяги фінансування науково-дослідницьких розробок, що провадяться університетами та іншими науковими установами, що підпорядковуються Міністерству освіти України належать до сфери управління МОНУ, становили 507,4 млн. грн (у 2016 р. – 366,6 млн. грн). Зростання обсягів витрат майже на 40% супроводжувалося докорінним перетворенням системи відбору об’єктів державної підтримки. Запровадження прозорого конкурсного відбору дає змогу об’єктивно обирати кращі наукові проекти і наукові організації, які володіють достатнім потенціалом для їх реалізації.

На жаль, сьогодні лише окремі університети володіють достатнім науковим та креативним потенціалом для створення наукових та інноваційних розробок світового рівня. Серед основних перешкод для ефективної розбудови університетських наукових комплексів слід відмітити високе педагогічне навантаження професорсько-викладацького складу, недостатню технічну оснащеність наукових та дослідницьких лабораторій, складність доступу до наукової інформації. Аналіз висвітлення результатів виконаних досліджень і розробок у друкованих виданнях, особливо включених до міжнародних наукометричних баз, є важливою складовою оцінювання наукового потенціалу вітчизняної економіки (табл. 4).

Таблиця 4. Динаміка кількості друкованих наукових робіт у 2013-2017 рр. (складено на підставі [6])

Показники 2013 2014 2015 2016 2017 2017/ 2016, % 2017/ 2013, %
Кількість друкованих робіт, усього 143406 179653 175571 215482 246064 114,2 171,6
у тому числі:
монографії 1833 3183 3999 5616 5799 103,3 316,4
з них, що видані за кордоном 209 381 981 939 1125 119,8 538,3
підручники, навчальні посібники 4828 7160 5226 9690 9889 102,1 204,8
статті в наукових фахових журналах 73275 106660 144484 175649 194253 110,6 265,1
з них, що входять до міжнародних баз даних 20532 27000 32824 39614 41760 105,4 203,4
Інші 63470 62650 21862 24527 36123 147,3 56,9

Повномасштабна інтеграція академічної та вузівської науки потребує створення й розбудови спільних науково-навчальних об’єднань. У 2016 р. в Україні з метою прискорення інтегративних процесів, спираючись на досвід провідних закордонних університетів, започатковано створення системи дослідницьких університетів, яка на сьогодні об’єднує 14 таких закладів. Головною умовою отримання статусу дослідницького із відповідним збільшенням державного фінансування є впровадження інноваційних технологій та поєднання навчальних програм з науковими дослідженнями [7].

Висновки. Таким чином, науковий сектор економіки забезпечує зростання знаннєвої економіки, однак в сучасних економічних реаліях вітчизняна наука зазнає негативного впливу низки факторів. Наявна загальна тенденція скорочення асигнування наукових досліджень за рахунок бюджету та іноземного інвестування, причому більшість фінансових потоків не пов’язані з якістю дослідницьких робіт. Недосконалість інституційного забезпечення зумовлює неможливість повноцінної грантової підтримки наукових проектів. Натомість спостерігається феномен самофінансування наукових організацій, стрімке збільшення фінансування наукової галузі за кошти організацій державного сектору та освітянських організацій високих ступенів акредитації.

Список використаних джерел

1. Europe 2020: A Strategy for Smart, Sustainable and Inclusive Growth. URL: https://sustainabledevelopment.un.org/index.php?page=view&type=99&nr=16&menu=1449.
2. New World Economic Forum Platform Brings Together Top Global Think Tanks to Address Geostrategic Challenges. URL: https://www.weforum.org/press/2017/10/new-world-economic-forum-platform-brings.
3. Наука, технології та інновації. Статистична інформація / Державна служба статистики України. URL: http://www.ukrstat.gov.ua/operativ/menu/menu_u/ni.htm.
4. Labour Force Survey in the EU, candidate and EFTA countries – Main characteristics of national surveys 2016. URL: https://ec.europa.eu/eurostat/web/products-statistical-reports/-/KS-TF-18-002.
5. Про внутрішнє та зовнішнє становище України в 2017 році. Аналітична доповідь до Щорічного Послання Президента України до Верховної Ради України. – Київ: НІСД, 2017. – 928 с.
6. Стан розвитку науки і техніки, результати наукової і науково-технічної діяльності за 2017 рік. Аналітична довідка. – Київ: УІНТЕІ, 2018. – 92 с.
7. Сесія Загальних зборів НАН України, присвячена підсумкам діяльності Академії у 2016 році й основним напрямам її подальшої роботи. URL: http://www.nas.gov.ua/siaz/Ways _of_development_of_Ukrainian_science/article/17031.3.03.pdf.

Інформація для цитування: Свидрук І.І., Миронов Ю.Б. Креативна активність наукового сектору української економіки // Електронний науковий вісник «Керівник.ІНФО». - URL: https://kerivnyk.info/2018/09/svydruk-myronov.html


Коментувати не дозволено.