Люди схильні вважати, що всі інші думають так само, як вони самі, що і викликає враження неіснуючого консенсусу. Дуже багато хто вважає, що їх власні думки, вірування і пристрасті значно поширеніші в суспільстві, ніж це є насправді.

У 1977 році професор Стенфордського університету Лі Росс разом з колегами розробили та провели серію цікавих експериментів.

Експеримент перший

Під час проведення першого експерименту групі учасників дали прочитати опис декількох конфліктних ситуацій. Потім їм запропонували два варіанти реакції на ці ситуації і попросили зробити три речі:

1. припустити, який варіант виберуть інші члени групи;
2. назвати свій варіант вибору;
3. описати якості тієї людини, яка вибере перший варіант, і того, хто вибере другий.

Експеримент показав, що більшість піддослідних вважали, що інші члени групи виберуть такий же варіант, як вони самі, що і стало дуже переконливим підтвердженням досліджуваного феномену.

Цікаво, що тих, хто, на думку учасників, повинен був вибрати не їх варіант, випробовувані охарактеризували не кращим чином.

Іншими словами, вони мислили за принципом «якщо ти не згоден з тим, що я говорю, значить, ти помиляєшся».

Експеримент другий

Під час проведення другого експерименту іншу групу учасників запитали, чи погодилися б вони протягом 30 хвилин гуляти по території університету з рекламним щитом з написом «Їжте у Джо». Щоб мотивувати учасників, Росс сказав, що в кінці їм повідомлять корисну для них інформацію. Дослідник також підкреслив, що погоджуватися на експеримент не обов'язково. А в кінці Росс задав групі ті ж питання, що і в першому експерименті. 62% респондентів, які погодилися ходити зі щитом, вважали, що інші члени групи теж на це погодяться, і тільки 33% з тих, хто не захотів цього робити, думали, що інші теж відмовляться. Іншими словами, другий експеримент підтвердив результат першого, і так само, як і в першому випадку, випробовувані відгукувалися не дуже добре про тих, хто вибрав протилежну відповідь.

Ефект помилкового консенсусу може бути протиставлений феномену множинного невігластва, суть якого в тому, що люди про себе зневажають, але на публіці підтримують якусь норму, ситуацію чи людину. Навпаки, при ефекті помилкового консенсусу люди вважають, що більшість інших думають так само як вони, хоча насправді велика частина не думає так само (і відкрито висловлює свою незгоду). Наприклад, «феномен множинного невігластва» може змусити студента пити алкоголь в нерозумних кількостях, тому що він вважає, що всі це роблять, хоча насправді інші теж хотіли б уникнути зловживання, але ніхто не висловлює такі думки через страх бути не прийнятим соціальною групою. Ефект помилкового консенсусу в тій же ситуації може означати, що студент вірить, що більшості подобається пити алкоголь у великих кількостях, в той час як їм насправді це не подобається, і вони відкрито говорять про це.