Про пов'язки на голову відомо ще з часів Древнього Єгипту: на рельєфах у гробницях фараонів в Долині царів видно, що пов'язка є у кожного учасника похоронної процесії. У індіанців майя повязка на голову фіксувала важкі зачіски і пір'я, а в Стародавній Греції, на Криті і в Мікенах, а пізніше і в Стародавньому Римі пов'язки використовувалися майже так само, як і зараз: для прикраси.

З X століття пов'язки були відомі на Русі, вони називалися налобник, і носили їх незаміжні жінки. Налобники були дуже широкими, закривали весь лоб, зав'язувалися ззаду стрічками і прикрашалися вишивкою, блискучими металевими пластинками та кольоровими намистинами.

 
З початком Ренесансу і появою моди на все античне європейські дами з вищого світу стали носити на волоссі вузькі тасьми зі шкіри або матерії.

 
Наступний пік популярності пов'язок для волосся припав на 20-і роки XX століття, коли війни, революції і суфражистки ввели моду на короткі жіночі стрижки, яких колись майже ніхто не робив. Ці зачіски також прикрашали стрічками і пов'язками. Велику роль у популяризації таких прикрас зіграли «Російські сезони» Сергія Дягілєва, де нерідко експлуатувалися сюжети грецьких міфів.

 
В кінці 60-х - початку 70-х років XX століття в знак близькості до природи пов'язки надягають на себе і західні, і радянські хіпі: останні прозвали свої прикраси хайратник. Хіпі робили пов'язки самі, сплітаючи різні нитки, дотримуючись символіку кольорів і використовуючи бісер і шкіру.

 
У 80-і роки пов'язки перестають бути модним аксесуаром і перетворюються в улюблений атрибут спортсменів та інструкторів з аеробіки, поки не стають знову популярними в наші дні.

 
Сьогодні пов’язки для волосся роблять з усіх можливих матеріалів від трикотажу, мережива і шкіри до дорогоцінних металів і каменів. Ширина теж варіюється: від найвужчих товщиною у півсантиметра до таких, що покривають півголови. Ширина часто залежить від пори року: влітку - тонкі, взимку - ширші та тепліші. У минулі сезони актуальні були вузькі пов'язки з великою квіткою або бантом збоку, тепер спостерігаються тенденції до відмови від текстилю на користь дорожчих матеріалів: пір'я, срібла, натуральних каменів тощо.

 
Останні тренди - це відхід від симетричності і пошук нових матеріалів.