Анотація. Обґрунтовано загальну схему етапів формування інформаційного забезпечення. Наведено типову форму визначення показників в інформаційній системі організації. Оглянуто нові форми статистичної звітності, що характеризують результати обстеження за підсистемою «Статистика науки, інновації та інформатики».

Ключові слова: інформаційне забезпечення, інноваційна діяльність, провайдинг, оптимізація, етапи.

Вступ. Ефективність управління підприємством значною мірою залежить від вдало розробленого інформаційного забезпечення. Інформаційне забезпечення є комплексним поняттям, під яким будемо розуміти сукупність даних, організацією їх ведення, обробку, збереження та накопичення, пошуку, а також поширення в межах компетенції зацікавленим особам в зручному для них вигляді.

При цьому необхідно, аби споживач отримував сукупність корисних даних для вирішення покладених на нього завдань з мінімальними витратами на підготовку такої інформації. Все це забезпечується засобами провайдингу механізму інформаційного забезпечення. Особливої актуальності це набуває в інноваційній діяльності підприємства у зв’язку з тим, що роль інформації зростає високими темпами, а її значення як одного з центральних ресурсів підприємства не викликає сумнівів.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Питанням інформаційного забезпечення діяльності організацій присвячено значну кількість наукових праць: Ананьєва О.М., Білика В.М., Глівенко С.В., Гужви В.М., Мізюка Б.М., Твердохліба М.Г. тощо. А питання інформаційного забезпечення інноваційної діяльності організацій з опрацьованих нами джерел висвітлені в працях Кузьміна О.Є., Денисенко М.П., та Гречана А.П.

Постановка завдання. Для ефективного проведення інноваційної діяльності підприємства, збільшення його прибутковості та конкурентоспроможності, необхідно здійснювати провайдинг сучасного інформаційного забезпечення.

Виклад основного матеріалу. Сам термін «провайдинг» (від англ. – provide) означає постачати, доставляти, забезпечувати, уживати заходів тощо [10, с.440].

Поняття «провайдинг інновацій» стосується системи перетворень наукових знань на ринковий продукт з урахуванням інтересів усіх учасників інноваційного процесу.

Відомим фактом є те, що інновації можуть бути придбаними або власної розробки і призначені для продажу чи для впровадження у нову продукцію, що виробляється, або послуги, які надаються компанією [2, c.94]. Що стосується типового для вітчизняних організацій інформаційного забезпечення, на нашу думку, більш доцільно говорити про власну розробку. Так, загальна схема формування інформаційного забезпечення передбачає низку етапів (рис. 1).

 
З рис.1 видно, що на першому етапі необхідно визначитися, для якої організаційної одиниці розроблятиметься інформаційне забезпечення: для підприємства чи його структурного підрозділу.

Ідеальним є той підрозділ, де проходить вартісний ланцюжок (рис. 2): інновації, виробництво, маркетинг, продаж та послуги. Такий підрозділ має власні продукти та клієнтів, маркетингову службу та систему розподілу, а також власні виробничі потужності. Для цього підрозділу досить легко побудувати систему завдань та показників.

 
На другому етапі визначається мета, яка реалізується через часткові цілі:

• кількісна та якісна оцінка стану інноваційної діяльності;
• виявлення можливих резервів кращого використання ресурсів підприємства;
• аналіз ефективності здійснення інноваційної діяльності;
• контроль і оцінка ходу її виконання;
• виявлення відхилень, їх причин, шляхів ліквідації помилок;
• оцінка раціональності варіантів управлінських рішень;
• підвищення ефективності процесу управління та ін. [1, 7].

Серед наведених головним цілями є оцінка стану, виявлення резервів та шляхів здійснення інноваційної діяльності.

На третьому етапі виявляється, обґрунтовується та впорядковується повний склад завдань. Головним на цьому етапі є вивчення причинно-наслідкових зв'язків між завданнями, що дає змогу усунути дублювання інформації та встановити доцільну черговість їх вирішення. Для ефективного управління можливостями причинно-наслідкових зв'язків щодо розповсюдження інформації доцільним є розробка як графічної її інтерпретації, так і короткий супровідний опис.

На четвертому етапі відбираються тільки ті показники, які точно фіксують сутність конкретної задачі. Підприємства наразі здатні відслідковувати сотні показників, причому раціональної кількості останніх не існує. Основою до визначення необхідної кількості показників є здатність логічно пов'язувати та повно відображати сутність завдань різних підрозділів і підприємства в цілому [10, с.171]. Якщо не приділяти достатньої уваги обґрунтуванню відбору показників, можна створити систему, яка породжує невідповідні моделі роботи.

Найважливішим на цьому етапі є опис показників, тобто складання інформаційного словника, який має забезпечити однакове розуміння особливостей кожного показника.

На нашу думку, краще використовувати типову форму визначення показників (табл.1). Вона передбачає базову основу та містить питання, які необхідно розглядати при визначенні сутності показника та затвердженні його опису.

Узагальнююча назва	Список контрольних запитань
Показник	Яку назву слід дати показнику? Чи відображає назва те, що вимірюється? Чи буде зрозумілою ця назва показника для всіх? Чи існує очевидна важливість цього показника?
Мета	Навіщо вводиться показник? Яка мета / намір того, що закладено в показнику? Чому має сприяти цей показник?
Належить до	3 якими іншими показниками пов'язаний цей показник? Які спеціальні ініціативи він підтримує?
Система заходів/ формула	Як можна виміряти даний аспект? Чи можна записати формулу в математичних термінах? Чи є зрозумілою система заходів / формула? Чи однозначно пояснює система заходів / формула, яка інформація необхідна? Які моделі поведінки має стимулювати система заходів / формула? Чи може показник призвести до появи інших моделей поведінки? Чи може показник призвести до появи деструктивних моделей роботи? Чи є придатною застосовувана шкала виміру? Наскільки точно буде згенеровано інформацію? Чи достатньою є точність отриманої інформації? Яку частину інформації буде втрачено в разі застосування усереднення? Чи припустимою є втрата рівня деталізації? Чи не є кращим виміряти діапазон?
Рівень (ні) планових значень	Якого рівня бажано досягти? Скільки часу необхідно для досягнення такого рівня? Чи необхідні поетапні проміжні планові значення? Як ці рівні планових значень співвідносяться з показниками конкурентів? Наскільки сильною є зараз конкуренція? Наскільки швидко зростає конкуренція?
Частота	Як часто необхідно проводити такі вимірювання? Як часто необхідно повідомляти результати таких вимірювань? Чи достатньою є ця частота для відстеження впливів, спрямованих на покращення показника?
Джерела даних	Звідки повинна надходити інформація для відстеження цього показника?
Хто вимірює	Хто саме - ім'я, посада, стороння організація - фактично відповідає за збирання, впорядкування та аналіз інформації?
Хто виконує відповідні одержуваній інформації дії (власник)	Хто саме - ім'я, посада - фактично відповідає за ініціювання дій та забезпечення покращення даного аспекту?
Що виконує власник	Як конкретно власник показника використовуватиме отриману інформацію? Які заходи вживатимуться для забезпечення підвищення ефективності за даним аспектом?

Запропонований формат опису показників наведено на рис. 3.

 
Наведений формат дозволяє відстежувати та накопичувати інформацію про розмір, пропорції та напрям зміни ключових показників ефективності управління підприємством, зокрема, рівня освоєння нових видів інноваційної продукції у загальній кількості видів продукції.

З часом, за набуття працівниками досвіду, до показників можуть бути внесені деякі зміни щодо:

1) методу розрахунку - з метою кращого відображення сутності подій чи операцій;
2) розширення опису показника - для кращого розуміння його тактичного та стратегічного значення;
3) періодичності виміру.

При зміні показників слід пам'ятати про таке застереження: не змінювати показники лише тому, що не подобаються поточні дані або ж результати не відповідають очікуванням.

На п'ятому етапі вивчення інформаційних входів та виходів визначає інформаційну базу. Необхідна (вхідна) інформація визначається за методикою розрахунку окремого показника. Вихідні показники можуть бути використані для розрахунку інших показників або ж безпосередньо при прийнятті управлінського рішення.

В більшості опрацьованих літературних джерел запропоновано використовувати такі джерела отримання інформації (рис. 4):

1) звітність підприємства, у якій сконцентровано систему показників діяльності підприємства за конкретний звітний період. Згідно з чинним законодавством України обов'язковими для підприємств є фінансова, податкова, статистична звітність;
2) первина документація та регістри бухгалтерського обліку й оподаткування, у яких міститься інформація про господарські операції, що відбулися на підприємстві за певний звітний період;
3) дані спеціальних обстежень, що проводяться у випадках, коли необхідної інформації для розрахунку показника фахівці не можуть отримати з джерел першого та другого рівнів.

 
Використовуючи фінансову звітність підприємства, можна отримати інформацію про:

• наявність активів, зобов'язань і капіталу підприємства на певну дату;
• доходи, витрати, фінансові результати підприємства за звітний і попередній періоди;
• надходження та видатки грошових коштів в результаті операційної, фінансової та інвестиційної діяльності підприємства у звітному та попередньому періодах;
• ціни у складі власного капіталу підприємства протягом звітного періоду;
• ризики та непевності, які виникають в ході операційної, інвестиційної та фінансової діяльності у звітному періоді;
• господарські та географічні сегменти на певну дату та за звітний період тощо.

Вітчизняна податкова звітність надає таку сукупність інформації:

• нараховану величину певних видів податків, внесків, зборів за конкретний податковий період;
• суми фактично сплачені або зараховані у зменшення до сплати певних видів податків, внесків, зборів протягом конкретного податкового періоду;
• суми певних видів податків, внесків, зборів, які підлягають до сплати (зобов'язання перед державним та місцевим бюджетами, фондами соціального захисту) або до повернення підприємству (компенсація з бюджетів та фондів) на певну дату.

Зі статистичних звітів підприємств може бути отримана інформація щодо:

• статистики фінансів;
• статистики інновацій;
• статистики праці;
• статистики промисловості;
• статистики послуг;
• статистики зовнішньоекономічної діяльності тощо.

Статистична звітність перебуває у постійному розвитку та вдосконаленні: покращується інформаційна наповненість існуючих державних статистичних спостережень, змінюється кількісний та якісний склад звітів.
Державним комітетом статистики України введено нові форми статистичної звітності, що характеризують результати обстеження за чотирнадцятою підсистемою «Статистика науки, інновації та інформатики» в розрізі галузей: 35 - статистика інновацій (табл.2); 36 - статистика науки; 37 - статистика інформатики [11].

Номер форми	Назва форми статистичного обстеження	Періодичність подання
Інновації
5-нт (оновлення)	Звіт про оновлення продукції машинобудування	Річна
б-нт (ліцензії)	Звіт про продаж ліцензій на об'єкти інтелектуальної власності	Річна
4-нт	Звіт про надходження та використання об'єктів промислової власності	Річна
2/5-нт (термінова)	Звіт про виконання державного контракту з питань науки та технологій	Квартальна
Інноваційна діяльність
1-інновація	Обстеження технологічних інновацій промислового підприємства	Річна
1-інновація	Реєстр «Інноваційна діяльність»	Річна
1-буд (інновація)	Звіт про інноваційну діяльність у будівництві	Річна
1-програми	Виконання програм з пріоритетного розвитку наукової та інноваційної діяльності	Квартальна
2-пром (інновація)	Звіт про інноваційну активність підприємств	Квартальна, термінова
7-нт (ліцензії)	Звіт про передачу права власності та надання дозволу на використання об'єктів інтелектуальної власності станом на 01.01.200...	Річна

Звіти складають і подають підприємства, установи, організації, які здійснюють інноваційну діяльність або володіють інноваціями, незалежно від форм власності та організаційно-правових форм господарювання, що перебувають на самостійно-балансі, за адресами і в терміни, зазначені у бланку форми. Міністерством статистики України за погодженням з Держпатентом України, Держкомстатом України розроблені й затверджені інструкції щодо правильного складання кожної З форм статистичної звітності.

Управлінська звітність законодавчо не регламентована. На жаль, не всі вітчизняні підприємства приділяють належне значення формуванню управлінської звітності, яка має цільову спрямованість: конкретне управлінське рішення чи потреби конкретного менеджера. Підприємство самостійно розробляє та затверджує спеціальні форми звітності, які повинні мати нескладну, достатньо просту й доступну для сприйняття структуру, часовий орієнтир (на певну дату або за звітний період) для проведення аналізу, обґрунтування та прийняття рішень, а також містити обмежену необхідну кількість показників. Частота подачі звітів викликана необхідністю прийняття управлінського рішення, що забезпечує економічно грамотне управління діяльністю підприємства. В ній міститься значна кількість детальних даних, що сприяє обґрунтуванню та прийняттю конкретного управлінського рішення. Більшість управлінських звітів включають дані за добу, тиждень, декаду, місяць, квартал і це дозволяє постійно контролювати розвиток підприємства.

У разі недостатності інформації зі звітності підприємства для прийняття управлінського рішення необхідно звернутися до первинної документації та регістрів бухгалтерського обліку й оподаткування.

У разі браку інформації за першими двома джерелами проводяться спеціальні обстеження, для проведення яких слід визначитися щодо: кола осіб, які будуть у них задіяні; терміну проведення; формату подачі результатів обстежень.

Для розуміння і сприйняття інформації різних джерел необхідно мати певний рівень знань, навичок, досвіду, що оцінюватиметься рівнем компетентності.

Тому доступність інформації колу осіб, які мають контролювати або можуть отримувати певну її сукупність, слід обмежувати ступенем компетентності. Так, доступність інформації обернено залежить від компетентності особи, яка її контролює або отримує. Фінансова звітність не є комерційною таємницею і за певних умов підлягає оприлюдненню, тобто її може отримати максимальне коло осіб. Для правильного розуміння змісту при цьому необхідно мати достатній рівень знань, який виражено мінімальним рівнем компетентності. Щоб розуміти і адекватно сприймати дані спеціальних обстежень, необхідно мати високий (а за деяких умов навіть максимальний) рівень компетентності, що підтверджується достатнім рівнем знань, практичним досвідом тощо.

Висновки. Визначено основні передумови провайдингу механізму інформаційного забезпечення в інноваційній діяльності організації.

Термін «провайдинг» означає постачати, доставляти, забезпечувати, уживати заходів тощо. Провайдинг інновацій являє собою систему перетворень наукових знань на ринковий продукт з урахуванням інтересів усіх учасників інноваційного процесу.

Список використаних джерел

1. Ананьєв О.М., Білик В.М., Гончарук Я.А. Інформаційні системи і технології в комерційній діяльності: Підручник. – Львів: Новий Світ-2000, 2006. – 584 с.
2. Антонюк Л. Л., Поручник А. М., Савчук В. С. Інновації: теорія, механізм розробки та комерціалізації: Монографія. — К.: КНЕУ, 2013. — 394 с.
3. Вовчак І.С. Автоматизовані системи менеджменту. – Тернопіль: Екон. думка, 2008. – 146 с.
4. Гужва В.М. Інформаційні системи і технології на підприємствах: Навч. Посібник. – К.: КНЕУ, 2011. – 400 с.
5. Заблоцький Б.Ф. Економіка й організація інноваційної діяльності: Навч.посібник. – Львів: Новий Світ–2000, 2007. – 456 с.
6. Інформаційні системи в менеджменті: Навчальний посібник / Глівенко С.В., Лапін Є.В., Павленко О.О. та ін. – Суми: ВТД «Університетська книга», 2005. – 407 с.
7. Інформаційні системи і технології в економіці: Посібник / за ред. Пономаренка В.С. – К.: Академвидав, 2012. – 542 с.
8. Кузьмін О.Є., Мельник О.Г. Основи менеджменту: Підручник. - К.: Академвидав, 2013. - 416 с.
9. Мізюк Б.М. Стратегічне управління підприємством. – Львів: Коопосвіта, ЛКА, 1999. – 388 с.
10. Провайдинг інновацій: Підручник/ Денисенко М.П., Гречан А.П., Гаман М.В. та ін. – К.: «Видавничій дім «Професіонал», 2008. – 448 с.
11. http://scinn.nas.gov.ua – Електронний журнал «Наука та інновації»

Інформація для цитування: Королишин Т.В., Миронов Ю.Б. Провайдинг інформаційного забезпечення в інноваційній діяльності організації // Електронний науковий вісник «Керівник.ІНФО». - URL: https://kerivnyk.info/2015/02/korolyshyn.html