Опубліковано у: Ціннісно-орієнтований підхід в освіті і виклики євроінтеграції : Матеріали Міжнар. наук.-метод. конф. (Суми, 29-30 травня 2020 р.). – Суми : Сумський державний університет, 2020. – 272 с. – С. 235-237.

Головна функція системи освіти будь-якої держави полягає в створенні необхідних умов для адаптації індивідів до тих соціокультурних реалій, які переважають у суспільстві. Перетворення, що відбуваються у світі, викликають необхідність кардинальних змін в освітній сфері. Ці зміни зумовлені швидким розвитком світової спільноти, а, отже, необхідно готувати людей до життя в мінливих умовах.

У даний час у навчальних закладах впроваджуються освітні стандарти нового покоління. В цих стандартах наголошується, що основною метою є підготовка фахівців, здатних вирішувати професійні завдання в умовах мінливого світу. Компетентнісний підхід до організації навчального процесу у навчальних закладах – це свого роду реакція освіти на змінені соціально-економічні умови, за яких до фахівців пред’являються нові вимоги. Даний підхід орієнтує освіту на формування необхідних загальнокультурних і професійних компетенцій, а також на самовизначення та розвиток індивідуальності. Це орієнтує цілі викладання економічних дисциплін на формування компетентної особистості, здатної до життєдіяльності і самовизначення в інформаційному суспільстві.

Українські вчені під поняттям «компетентнісний підхід» розуміють спрямованість освітнього процесу на формування та розвиток компетентностей особистості, тобто інтегрованої характеристики людини [4]. Основною ідеєю компетентнісного підходу є діяльнісний характер змісту освіти. З позиції сучасних дослідників, аналізований підхід спрямований на формування професійних і особистісних якостей, організаторських здібностей, уміння приймати рішення і брати на себе відповідальність, володіння необхідними комунікативними якостями, здатності оцінювати соціальні процеси, визначати місце й роль у них своєї професійної діяльності, знаходити шляхи її вдосконалення. В. Біскул зазначає, що означений підхід «поєднує актуальне теперішнє з професійним майбутнім» [1, с. 63].

Доцільність та ефективність застосування компетентнісного підходу полягає в тому, що результат застосування різних видів компетентностей у значній мірі відповідає загальній меті освіти – підготовці учня (студента), здатного до активної соціальної адаптації, самостійного життєвого вибору, до початку трудової діяльності, підвищення рівня професійних знань, до самоосвіти та самовдосконалення. Цей підхід об’єднує відповідні вміння та знання, які стосуються широких сфер діяльності, і особистісні якості, що забезпечують результативне застосування отриманих знань для реалізації поставленої мети. Компетентнісний підхід передбачає не засвоєння окремих знань і умінь, а оволодіння ними в комплексі. У зв’язку з цим змінюється, точніше, по-іншому визначається система методів навчання.

Вивчення реального стану організації педагогічного процесу показало, що економічна теорія часто відрізняється від економічної практичної діяльності майбутніх фахівців, а в навчальному процесі використовують переважно традиційні форми і методи навчання. Удосконалення підготовки, посилення її практичної спрямованості вимагає застосування таких форм, методів і засобів навчання, які б максимально активізували пізнавальну діяльність учнів та студентів і задовольняли сучасні потреби соціально-економічної практики. В такому випадку викладачеві економічних дисциплін необхідно оновлювати навчальні програми, включати в зміст навчальних курсів матеріали, що розкривають сучасний стан економіки і тенденції її розвитку. Надбання тих чи інших компетенцій, освоєння професійного досвіду, повторимося, відбувається в діяльності. Тому навчання економіці, побудоване на принципі фундаментальності знань, здійснюється також через занурення учнів (студентів) у квазіпрофесійну діяльність. У навчальний курс включається широкий спектр реальних прикладів, подій в економічній сфері, де досить докладно описані різні види виробничих ситуацій і організація відповідних навчальних завдань (вправ): аналіз конкретних соціально-економічних ситуацій, рольові ігри, розгляд інцидентів, аналіз кореспонденції тощо.

Активним методом проведення економічних занять, здійснення контролю знань учнів і студентів по окремій темі конкретного курсу, а також основою для розробки міждисциплінарних завдань і занять, спрямованих на становлення компетентностей, є кейс-метод (англ. case method – метод кейсів, метод конкретних ситуацій, метод ситуаційного аналізу). Аналіз будь-якої економічної ситуації починається з формулювання проблеми. Проблема – це різниця між існуючим й ідеальним станом системи, її рішення – це наближення наявного стану до ідеального. Проведення занять із застосуванням методу аналізу конкретних ситуацій відрізняється від звичайних навчальних занять тим, що в основі такої ситуації лежить реальна проблема, яка може не мати однозначного вирішення. Рекомендується така послідовність аналізу ситуації: формулювання ситуації, її вивчення, дискусія щодо рішення, висновок. Наприклад, на вступному занятті з основ економіки «Економіка як наука» заняття доцільно почати із з’ясування поняття «економіка». Пояснити, що економічна наука неоднорідна, вона поєднує фундаментальні економічні та прикладні економічні науки. Учням дається завдання конкретизувати відомі прикладні дисципліни. Особливої уваги потребує з’ясування того, що в даний час предмет економіки трактується неоднозначно, при визначенні економіки відштовхуються від трьох постулатів: відносна обмеженість ресурсів; безмежність потреб; раціональна поведінка економічних суб’єктів. Учні та студенти повинні, відштовхуючись саме від цих постулатів, сформулювати визначення економіки, навести приклади інших підходів. Поглиблюючи знання, важливо усвідомити методи економіки, провести чітке розмежування між позитивним і нормативним аналізом. Зазначене розмежування слід проілюструвати конкретними прикладами. Далі слід зрозуміти ключові функції економіки. Учні повинні прагнути не тільки перерахувати відомі їм функції економіки, а й розкрити кожну з виділених функцій. При цьому необхідно враховувати, що окремі автори підручників ігнорують той факт, що економіка виконує світоглядну (ідеологічну) функцію. Перед кожною країною стоять різні економічні проблеми. Проте, в кожен момент будь-яке суспільство вирішує кілька основних економічних проблем. Учням необхідно конкретизувати і розкрити зазначені проблеми. В ході подальшої підготовки доцільно розглянути, як вирішується економістами проблема обмеженості ресурсів, зрозуміти сутність альтернативного вибору в господарському житті. При цьому дуже важливо усвідомити феномен альтернативних витрат і особливості обліку цих витрат в економічних дослідженнях, осмислити поняття економічної ефективності та її ключових детермінантів. Завершальним етапом може бути вирішення тестових завдань, що дозволить закріпити отримані знання.

У процесі колективного аналізу виробничих ситуацій часто виникає дискусія – складна форма активізації мислення. Аналіз виробничих ситуацій є характерним прикладом проблемного навчання, тому що в ньому найбільш повно реалізуються вимоги єдності практичної і теоретичної діяльності, зв’язок підготовки у навчальних закладах освіти з господарською практикою. Постановка і вирішення економічних завдань відіграє важливу роль у навчанні майбутніх фахівців за умов ринкової економіки і сприяє активізації пізнавальної діяльності учнів та студентів. У процесі аналізу і вирішення виробничих ситуацій закладаються основи економічного стилю мислення. Викладач створює умови, коли учням самим потрібно здобувати знання, проявляти самостійність в оволодінні вміннями, методами майбутньої професійної діяльності. У вирішенні проблемних ситуацій найкращих результатів досягає той, хто вміє відшукати можливості, яких не помічають інші. Ця якість просто необхідна майбутнім фахівцям. Без активної самостійної діяльності неможливо сформувати ключові компетенції. Замість словесного пояснення економічного знання обговорюється, як воно може працювати, чому потрібно діяти саме так у виробничій ситуації. Щоб ознайомити студентів із науковими новинками, економічним законодавством, прийомами і методами праці, викладачеві потрібно самому проявляти ініціативу і творчість. Освоєння економічних знань і досвіду діяльності відбувається успішніше, якщо викладач, не захоплюючись поясненнями, добивається наближення умов практичної роботи учнів до виробничих умов. Тоді в учнів виникає розуміння необхідності осмислення теоретичного знання, його затребуваність у практичній діяльності економіста, підтримується зацікавленість студентів.

Якщо за умов централізованої економіки суспільство не мало необхідності в умінні економістів професійно формулювати свою позицію (більше потрібні були розрахунки, а не риторика), то перехід до ринкових відносин перетворив економіку в сферу ділового спілкування. Напевно, всі ми помічаємо, що грамотно висловлювати свої економічні погляди вміє сьогодні тільки невелика частина суспільства. Сучасні бізнесмени вже побачили, що найбільші успіхи в діловому світі мали люди, які володіли не тільки знаннями, а ще й умінням добре говорити, переконувати людей у правильності своїх переконань, рекламувати себе і свої ідеї. В активному оволодінні знаннями та вміннями на основі їх осмислення, творчої переробки і застосування в процесі самостійної підготовки відбувається усвідомлення учнями (студентами) цілей і якості результатів навчання.

Занурення в діяльнісно-компетентнісне навчання активізує майбутнього фахівця в саморозвитку, в прагненні до самореалізації в соціально-корисній діяльності, забезпечує його професійне становлення, дозволяє випускникам закладів вищої освіти осмислено увійти в світ професії, бути готовими до сучасного економічного виробництва, частих змін, що відбуваються в ньому, до роботи в умовах сучасного ринку праці.

Необхідно розуміти, що компетентнісний досвід не можна «передати» учням традиційними засобами. Компетентність – це властивість особистості і викладача, і учня, що є підсумком трансформування їх власної активності в спільну діяльність, і проявляється як підсумок взаємозв’язку усвідомлених економічних знань і досвіду виконання професійних дій. Причому, все це формується в контексті особистісних переконань учня чи студента.

Отже, використання компетентнісного підходу дозволяє проектувати зміст підготовки майбутніх фахівців на основі логіки професійної діяльності, створювати умови саморозвитку майбутнього економіста.

Інформація для цитування: Миронова М.І., Миронов Ю. Б. Компетентнісний підхід до викладання економічних дисциплін // Електронний науковий вісник «Керівник.ІНФО». - URL: https://kerivnyk.info/2020/05/myronova-myronov.html