Особливості впровадження дистанційного навчання в освітній процес
Опубліковано у: Проблеми застосування інформаційних технологій правоохоронними структурами України та закладами вищої освіти зі специфічними умовами навчання : збірник наукових статей за матеріалами доповідей Всеукр. наук.-практ. конф. (м. Львів, 21 грудня 2018 р.). – Львів : ЛьвДУВС, 2018. – 281 с. – С. 139-143.
У зв’язку з динамічним розвитком інформаційних технологій за останні десятиліття особливого значення та актуальності набувають можливості використання дистанційної форми навчання у роботі закладів вищої освіти. Оскільки професійні знання втрачають свою актуальність дуже швидко, необхідне їх постійне вдосконалення. За сучасних умов саме дистанційна форма навчання дає можливість створення систем загального обміну інформацією, масового постійного самонавчання.
Впроваджуючи дистанційні технології в освітній процес, адміністрація закладу вищої освіти неодмінно стикається з вибором стратегії його впровадження. Отож, навчальному закладу необхідно вирішити такі стратегічні завдання в управлінні:
- заклад вищої освіти повинен продумати організацію управління системою дистанційної освіти, щоб ефективно використовувати сучасні інформаційні технології відповідно до потреб будь-яких навчальних програм;
- заклад вищої освіти повинен визначитися з адміністративними, навчальними, технічними цілями і перспективами розвитку дистанційного навчання;
- заклад вищої освіти повинен розробити свою модель взаємодії з іншими установами. Обрана модель повинна відображати потенційні відносини зі школами, коледжами, іншими університетами, з бізнесом, промисловістю тощо.
Наступне, з чим стикається адміністрація закладу вищої освіти при введенні нових дистанційно-освітніх технологій – це вибір моделі дистанційного навчання.
У таблиці 1 подається характеристика трьох найпоширеніших моделей дистанційного навчання.
Таблиця 1. Моделі дистанційного навчання
| Назва моделі |
Особливості застосування |
Характеристика |
| Модель розподіленого класу |
Застосовується у тих випадках, коли дистанційні курси розраховані в основному на студентів, які перебувають у різних місцях. Типовим для цієї моделі є змішаний клас, який об'єднує «звичайних» і «дистанційних» студентів. Навчальний заклад і деканат контролюють їх успішність. Це найефективніша, але і найскладніша для студентів, трудомістка для викладачів і дорога для закладу освіти модель. | - заняття включають в себе синхронні комунікації; студенти і викладачі повинні перебувати в певному місці у визначений розкладом час; - кількість учасників коливається від одного до п'яти і більше; чим більшою є кількість учасників, тим вища технічна складність організації дистанційної роботи; - у процесі навчання упускається міміка, інша важлива невербальна інформація. |
| Модель самостійного навчання |
Студенти забезпечуються набором матеріалів, що включає виклад курсу і детальну програму, й отримують можливість звертатися до викладача, який здійснює керівництво, відповідає на питання й оцінює роботу. Контакт між студентом і викладачем досягається за допомогою електронної пошти, Skype, Viber, телефону. Ця модель є найпростішою як для студентів, так і для викладачів; економічною, оскільки зводить до мінімуму контакти з викладачем. Однак при цьому страждає ефективність контролю знань. | - немає необхідності перебувати в певному місці у певний час; - не проводяться заняття в аудиторії, студенти навчаються самостійно, слідуючи докладним інструкціям програми; - студенти взаємодіють дистанційно з викладачем (та майже на взаємодіють з іншими студентами; - представлення змісту курсу відбувається через веб-сторінки або відеозаписи, які студенти можуть вивчати у зручний для себе час; - матеріали курсу зазвичай використовуються упродовж тривалого часу, який може досягати декількох років. |
| Модель відкрите навчання + клас |
Включає в себе використання друкованого викладу курсу та відеозаписів, які дозволяють вивчати курс самостійно у поєднанні з інтерактивними телекомунікаційними технологіями для організації спілкування студентів всередині «дистанційної групи». Ця модель дозволяє поєднувати переваги двох попередніх при значній економії витрат. Тому вона оптимально підходить для освоєння закладом освіти інноваційних дистанційних технологій навчання. | - представлення змісту курсу відбувається через веб-сторінки або відеозаписи, які студенти можуть вивчати в будь-який зручний час індивідуально або в групі; - студенти періодично збираються разом для проведення занять за участю викладача. При цьому використовуються інтерактивні технології (як у моделі розподіленого класу); - аудиторні заняття проводяться для того, щоб студенти могли обговорити і уточнити основні поняття, отримати навички вирішення завдань, групової роботи, для виконання лабораторних робіт, моделювання та інших прикладних досліджень. |
Розроблено авторами на основі [1; 2].
На нашу думку, прийняття рішення про вибір тієї чи іншої моделі повинно здійснюватися на аналітичному етапі управління впровадженням дистанційно-освітніх технологій. Проте слід відзначити, що ці моделі не можуть відображати всіх можливих підходів до дистанційної освіти.
Надзвичайно важливою є також проблема вибору платформи, на якій буде працювати система дистанційної освіти, тому при виборі конкретної системи варто врахувати критерії функціональності, зручності користування, можливості для перевірки знань, стабільності, локалізації, наявності техпідтримки, вартості та ін. Критерії та особливості вибору платформи для системи дистанційної освіти розглядалися нами у праці [3, с. 289].
Створення інформаційно-освітнього середовища вузу, а також розвиток внутрішніх засобів телекомунікацій є вкрай важливим кроком в розробці управлінських питань.
Пріоритетними напрямками в процесі створення інформаційного середовища закладу вищої освіти для реалізації дистанційного навчання є:
- розробка та затвердження навчально-методичного матеріалу для навчання адміністративного і допоміжного персоналу системи дистанційної освіти;
- розробка і впровадження сучасної технологічної бази для створення навчальних дистанційних курсів;
- визначення оцінки якості програмних засобів та системи дистанційної освіти загалом.
Для реалізації даних напрямів необхідно:
- формувати творчі колективи розробників дистанційних курсів, куди необхідно включати програмістів, методистів, викладачів;
- розробляти електронні курси лекцій, відеолекції, інтерактивні навчальні посібники та інші навчально-методичні матеріали в електронному вигляді;
- використовувати сучасні інтерактивні технології для ефективної комунікації учасників системи дистанційного навчання (студентів, викладачів, методистів).
Таким чином, дистанційні технології є ефективним засобом організації навчального процесу за сучасних умов та перспективною формою підготовки майбутніх фахівців до професійної діяльності, проте вимагають високопрофесійного підходу до прийняття рішень про вибір моделі навчання, системи дистанційної освіти, а також фахового управління процесом впровадження дистанційного навчання в освітній процес.
Список використаних джерел
1. Бордияну И. В. Совершенствование организации и управления дистанционным обучением в системе высшего образования Республики Казахстан : дисс. на соискание ученой степени доктора философии / И. В. Бордияну. – Алматы, 2011. – 144 с.
2. Корнеев И. К. Информационные технологии в управлении : учебное пособие / И. К. Корнеев, Т. А. Година. – М. : Финстатинформ, 2000. – 201 с.
3. Сватюк О. Р. Критерії та особливості вибору системи дистанційної освіти / О. Р. Сватюк, Ю. Б. Миронов, М. І. Миронова // Проблеми застосування інформаційних технологій, спеціальних технічних засобів у діяльності ОВС і навчальному процесі : матеріали Всеукр. наук.-практ. конф. (м. Львів, 23 грудня 2016 р.). – Львів : ЛьвДУВС, 2017. – 313 с. – С. 285-290.
Інформація для цитування: Сватюк О.Р., Миронов Ю.Б., Миронова М.І. Особливості впровадження дистанційного навчання в освітній процес // Електронний науковий вісник «Керівник.ІНФО». - URL: https://kerivnyk.info/2018/12/svatiuk-myronov-vdn.html
