Вступ

Стабілізація національної економіки за умов макроекономічної нестабільності залишається для економічної науки актуальною темою. Попри вагомі теоретичні та практичні досягнення у сфері макроекономічного регулювання, дотепер людство не змогло розробити і впровадити ефективні механізми розвитку економіки і виходу з криз, оскільки економічні кризи останніх десятиліть починалися з фінансового сектору, в сучасних наукових публікаціях дедалі частіше використовується термін «фінансово-економічна криза», – щоб підкреслити роль фінансового сектора як чинника макроекономічної нестабільності.

Глобальні переміщення капіталу, розвиток інформаційних технологій та інновацій у фінансовому секторі останні десятиліття сприяли швидкому зростанню «фінансової економіки». Як наслідок шоки фінансового сектору завдають суттєвих ударів усій макроекономічній системі. Фінансово-економічна криза останнього десятиліття змушує замислитися над питанням регулятивної ролі банківських рейтингів у фінансовому секторі для попередження макроекономічних шоків. Отже, дослідження механізмів, через які банківські рейтинги впливають на поведінку макроекономічних агентів, є особливо актуальним. Банківські рейтинги слугують інструментом подолання інформаційної асиметрії в макроекономічній системі, оскільки спроможні суттєво впливати на поведінку макроекономічних агентів. Відповідно неякісні банківські рейтинги можуть стати причиною такої поведінки макроекономічних агентів, яка загрожуватиме стабільності національної економіки.

Питання стабілізаційного регулювання за умов кризи досліджували В.М. Геєць [39; 102], Дж.М. Кейнс [186], О.І. Ковтун [68-70], С.С. Кузнєц [191], О.О. Марчук [81], О.Ю. Носов [100], К.В. Савченко [120; 121], П. Самуельсон [129], Дж. Стігліц [204] та інші. Ці вчені розробили чимало концепцій, методичних підходів, методів і показників, необхідних для ефективного провадження політики стабілізаційного регулювання економіки. Проблеми формування та використання банківських рейтингів висвітлені у працях таких учених, як Е. Альтман [158-160; 203], Н. Арора [164], І.Є. Бабкіна [17; 18], А.В. Батковський [20], О.Д. Вовчак [36], Л.А. Ісмагілова [54], А.М. Кармінський [55-60], Дж. Кіфф [187], Дж. Кранен [190], М. Лівінгстон [192; 193], Ю.Л. Логвиненко [78; 79], Г. Лоффлер [194-196], Р. Мертон [197], А.А. Пересецький [106-108], Б.В. Самородов [123-128], Д.М. Стащук [135], Н.Б. Цибульська (Турчин) [137-139; 146; 147] та ін. Однак без відповіді залишається питання про те, яким чином банківське рейтингування може забезпечити стабілізацію національної економіки.

Метою дослідження є розроблення методичних засад стабілізації національної економіки на основі формування надійних банківських рейтингів і практичних рекомендацій щодо використання банківських рейтингів у механізмах стабілізації національної економіки.

Щоб досягти цієї мети, треба покроково виконати такі завдання:

• з’ясувати сутність банківських рейтингів і вивчити вплив якості банківського рейтингування на макроекономічні процеси;
• класифікувати банківські рейтинги згідно з вимогами макроекономічних агентів;
• проаналізувати вплив макроекономічної нестабільності на надійність банківських рейтингів;
• дослідити надійність вітчизняних та іноземних методик складання банківських рейтингів;
• удосконалити методи розрахунку показників надійності банківських рейтингів для врахування факту незначної частоти банкрутств серед банків;
• удосконалити етапи добору показників діяльності українських банків для рейтингової оцінки з використанням інструментів інтелектуального аналізу показників;
• розробити оптимальну методику формування надійних банківських рейтингів за публічною фінансовою звітністю українських банків.