Словник термінів

Абстрагування - це відхід у думці від несуттєвих властивостей, зв’язків, відношень предметів і виділення кількох рис, які цікавлять дослідника.

Абстрактні системи - системи, всі елементи яких є поняттями.

Адаптивні системи - системи, що функціонують в умовах початкової невизначеності і змінюються зовнішніх умовах.

Аналіз - це розкладення цілого на елементи з наступним встановленням взаємозв’язків між ними з метою підвищення якості прогнозування, оптимізації, обґрунтування, планування і оперативного управління реалізацією управлінського рішення з розвитку об’єкта.

Апеляційна підсистема - сукупність відносин «керівник - підлеглий» за визнанням правильності рішень керуючого.

Асиміляція - інтеграція процесів.

Асоціативні організації - сім’я, наукова школа, неформальна група.

Аттрактор - відносно стійкий стан системи, яке ніби притягує (від латинського attrahere - притягувати) до себе безліч траєкторій системи, які визначаються різними початковими умовами.

Біфуркація означає розгалуження рішень нелінійного диференціального рівняння. З точки зору фізики, точка біфуркації є центром розгалуження шляхів еволюції системи.

Виконавча підсистема - структура, що складається з функцій, виконавці яких повинні дотримуватися певних вимог. У процесі поділу праці (департаменталізації) створюються різні функції, які повинні взаємодіяти в процесі роботи всієї організації.

Відкриті системи - системи, що обмінюються із зовнішнім середовищем речовиною, енергією та інформацією.

Влада - це здатність керівника і керівництва викликати старанність підлеглого за допомогою заохочень і стягнень. Влада служить засобом інтеграції діяльності окремих елементів організації і їх орієнтації на досягнення загальної мети.

Властивості системи - сукупність параметрів, що визначають поведінку системи.

Гетерогенна організація керується своїми членами в більшому ступені, ніж вона управляє ними.

Гомогенна організація управляє своїми членами більше, ніж вони управляють нею.

Громадські спілки або масові організації - їх цілі виробляються «зсередини» і є узагальненням індивідуальних цілей учасників.

Дедукція як метод пізнання - використання загальних наукових положень при дослідженні конкретних явищ.

Дезасиміляція - процес, зворотній до асиміляції, втрата особистої специфічності.

Децентралізоване управління - процес, при якому істотна кількість дій, що управляють, відносяться до цього об’єкту, виробляється самим об’єктом на основі самоврядування.

Динамічні системи - структурований об’єкт, що має входи і виходи, об’єкт, в який в певні моменти часу можна вводити і з якого можна виводити речовину, енергію, інформацію.

Дискретні динамічні системи - такі системи, де процеси  здійснюються тільки в певні моменти часу.

Ділові організації - підприємства та установи, які або виникають самі для комерційних цілей, або створюються ширшими організаційними системами для вирішення окремих завдань.

Дія - подія, що відбувається з системою, викликана іншою подією.

Екогомологія - наука, яка вивчає взаємини суспільно-економічних та природних систем.

Експеримент - це такий метод вивчення об’єкта, за яким дослідник активно й цілеспрямовано впливає на нього завдяки створенню штучних умов або використанню природних умов, необхідних для виявлення відповідної властивості.

Експрес-діагностика - метод аналізу, що дає миттєвий погляд на ситуацію в організації і призначена для пошуку і виділення найбільш важливих і складних проблем. Її основною задачею є звуження масштабів пошуку проблем і їхнього вирішення.

Елемент - це найпростіша неподільна частина системи. Елемент - межа розчленування системи з точки зору вирішення конкретного завдання.

Ентропія - це міра безладу системи.

Завдання - це запропонована робота, серія робіт або частина роботи, яка повинна бути виконана заздалегідь встановленим способом і в заздалегідь обумовлені терміни.

Закон є вищим ступенем пізнання і має форму загальності (тобто виражає загальні відносини, зв’язки, властиві всім явищам цього роду, класу).

Закон єдності аналізу і синтезу - процеси аналізу (тобто роз’єднання, диференціації тощо) доповнюються синтезом (тобто протилежними процесами об’єднання, інтеграції). Спочатку виконується аналіз, а потім - синтез.

Закон інформованості-упорядкованості - стверджується, що в організаційному цілому не може бути більшого порядку, ніж в упорядкованій інформації.

Закон композиції відображає необхідність погодження цілей організації: вони повинні бути спрямовані на підтримку основної мети більш загального характеру.

Закон найменших - структурна стійкість цілого визначається найменшою стійкістю окремих складових цього цілого.

Законодавча підсистема - структура, в рамках якої виробляється політика організації, за участю представників робочої ради.

Закон онтогенезу визначає, що кожна організація проходить у своєму розвитку наступні фази життєвого циклу: становлення, розквіт, згасання.

Закони організації - це необхідні, суттєві, стійкі співвідношення між елементами системи, а також між системою і зовнішнім середовищем. Теорія організації базується на групі специфічних законів: самозбереження, впорядкування, синергії, композиції і пропорційності розвитку.

Закон пропорційності відображає необхідність співвідношення між частинами цілого, а також їх відповідальність або залежність.

Закон самозбереження - будь-яка реальна фізична (організована) система прагне зберегти саму себе як цілісне утворення й більш економно витрачати свій ресурс.

Закон синергії - сума цілого не дорівнює арифметичній сумі кожного із його складових елементів (компонентів).

Закриті системи - системи, у яких немає обміну з зовнішнім середовищем.

Зв’язок - поняття, що виражає необхідні і достатні відношення між елементами. Атрибутами зв’язку є: спрямованість; сила; характер.

Здібності - це індивідуальні якості людини, які сприяють успішній діяльності, можуть передаватися у спадок (інтелектуальні здібності і деякі фізичні дані), а також здобуваються з досвідом.

Ієрархічні системи - системи, елементи яких згруповані за рівнями, вертикально співвіднесені один з іншим, при цьому елементи рівнів мають розгалужені виходи.

Ієрархія - це порядок підпорядкування нижчих (посад, структур) вищим.

Індукція - перехід від часткового до загального, коли на підставі знання про частину предметів класу робиться висновок стосовно класу в цілому.

Індивідуальні експертні методи - це використання думок експертів, які сформульовані особисто кожним із них самостійно без врахування думок інших експертів.

Інституційна модель розглядає організацію як політичний інститут, як об’єднання груп, кожна з яких переслідує свої цілі. Відповідно до інституційної моделі нормальне функціонування організації обумовлюється не тільки раціональністю структури, врахуванням соціально-психологічних запитів її членів як індивідів, але і врахуванням запитів соціальних груп, що діють як всередині, так і за межами організації.

Інтуїція - метод пізнання, що є вираженням безпосередності у процесі пізнання на відміну від опосередкованого, дискурсивного характеру пізнання), вирішення проблеми на основі ірраціонального здогаду.

Кібернетика - наука про загальні закономірності процесів управління та інформації у машинах, живих організмах і суспільстві.

Колективні експертні методи - це методи, які забезпечують формування єдиної спільної думки в результаті взаємодії залучених фахівців-експертів.

Комплексна (ґрунтовна) оцінка діяльності організації - аналіз, який будується на основі комплексу показників і розглядає всі сторони діяльності з погляду стратегічного розвитку бізнесу.

Конкретні системи - системи, елементи яких є фізичними об’єктами. Поділяються на природні (виникають та існуючі без участі людини) і штучні (створені людиною).

Корпоративна культура - це культура конкуренції та боротьби (за панування на ринку). Для корпоративної культури властиво сприйняття організації як живого організму, життєздатність якого важливіше долі кожної окремої людини.

Культура - це складний суспільний феномен, що відіграє величезну роль у життєдіяльності людини: праця, побут, дозвілля, спосіб життя як окремої особи, так й усього суспільства. Під поняттям «культура» розуміють людські сили й здібності, що реалізуються у процесі життєдіяльності: знання, вміння, навички, рівень інтелекту, морального й естетичного розвитку, світогляд, засоби та форми спілкування людей.

Метод експертних оцінок - це спосіб прогнозування та оцінки майбутніх результатів дій на основі прогнозів фахівців.

Метод Дельфі - один із методів колективної експертної оцінки, який передбачає проведення експертного опитування серед групи спеціалістів у кілька турів (частіше у 3-4 тури) для вибору найкращого із рішень.

Метод моментних спостережень - це спосіб реєстрування фактів на певну дату або момент. Моментні спостереження здійснюють тоді, коли досліджуване явище не характеризується швидкими змінами.

Моделі - це такі аналоги, подібність яких до оригіналу суттєва, а розбіжність - несуттєва.

Моделювання - метод, який ґрунтується на використанні моделі як засобу дослідження явищ і процесів природи.

Модель організації є суперструктурою, в межах якої здійснюється діяльність організації. Модель організації визначає структуру і механізми координації діяльності організації. Основними елементами організаційної моделі є система робіт, робочі групи і процеси, пов’язані з ними. Останні визначають відносини управління і комунікаційні зв’язки.

Моніторинг - це спеціально організоване систематичне спостереження за станом внутрішнього середовища.

Мультинодальна організація (від лат. multum - багато) характеризується відсутністю персоніфікованої влади; рішення приймаються двома або кількома автономними відповідальними особами.

Неформальна організація - це організація,  для якої характерна система не приписаних соціальних ролей, неформальних інститутів і санкцій, еталонів поведінки, переданих звичаями і традиціями. Вони існують одночасно з формальними. Їх поява пов’язана зі своєрідністю дії «людського фактора» в організації, що ще раз підкреслює роль особистості в організаційному процесі.

Ноосфера - глобальна еколого-економічна система.

Норми - стандарти поведінки, визнані прийнятними в даних умовах.

Організаційна культура - це сформована впродовж всієї історії організації сукупність прийомів та правил адаптації організації до вимог зовнішнього середовища і формування внутрішніх відносин між групами працівників.

Організаційне проектування - це комплекс робіт зі створення організації, формування структури і системи менеджменту, забезпечення діяльності всім необхідним.

Організаційний порядок - це система відносно стабільних, довгострокових ієрархічних зв’язків, стандартів, норм і посад, яка є результатом розподілу прав, обов’язків, повноважень і відповідальності.

Організація - це система, яка складається із сукупності упорядкованих, взаємопов’язаних, взаємодіючих частин цілого. Поняття організації має кілька значень: 1) це узагальнене поняття інститутів усіх форм власності - приватних і суспільних, тобто будь-яке підприємство є організацією; 2) це поняття має інструментальний характер і описує систему формальних правил та приписів, тобто будь-які підприємства, установи мають певну організацію.

Організація роботи - це структурування процесу праці та дій у межах певної системи управління.

Організація структури - це розподіл виробничого процесу на елементи за принципом розподілу праці і координацію їх по вертикалі та горизонталі.

Поведінка системи - це її складаються (можливість перетворення, зміни) у часі. Цим поняття користуються, коли невідомі правила, закономірності переходу з одного стану в інший.

Подія - зміна принаймні однієї властивості системи.

Поселення - тип спільноти, що схожий за організаційними ознаками до асоціативних організацій. Члени поселення підкоряються певній доцільності цілого, яка кожному окремо не потрібна.

Потреби - це внутрішній стан психологічного чи фізіологічного відчуття недостатності чого-небудь.

Представницька підсистема - структура, сформована з працівників та керівників для усунення протиріч і скарг, що виникають на будь-якому аспекті роботи. Підсистема функціонує на основі прийнятих законів.

Принцип замкнутого управління - клас замкнутих контурів управління утворюють системи зі зворотним зв’язком, що втілюють базовий принцип кібернетики. У таких системах заздалегідь програмується не вхідний вплив, а потрібний стан системи, тобто наслідок впливів на об’єкт, в т. ч. управління.

Принцип інгресії полягає в тому, що утворення ланцюгового зв’язку здійснюється шляхом входження комплексів, що є посередником, між організовуваними.

Принцип ланцюгового зв’язку свідчить, що всяке з’єднання комплексів відбувається через загальні ланки, створюючи ланцюговий зв’язок.

Принцип одноразового управління лежить в основі розвинутої теорії дослідження операцій. Широке коло практично значущих завдань складається з необхідності здійснити одноразовий акт управління, а саме - прийняти деяке рішення, наслідки якого виявляються тривалий час.

Принципи організації - це загальні правила (положення) формування (самоформування) систем в природі і суспільстві, котрі забезпечують їх впорядкованість і доцільність функціонування. Принцип є не що інше, як початкове положення, правило дії, що витікає із закону.

Принцип підбору (відбору) стверджує, що всяка подія, всяке твердження може розглядатися як збереження або множення одних активностей, зміцнення і посилення одних зв’язків, усунення, зменшення, ослаблення інших в тому або іншому комплексі, в тій або іншій системі. Даний принцип є фундаментальним принципом організації та зводить організаційні процеси до дилеми: збереження або знищення різних цілісних утворень. Закономірне збереження або знищення - це перша схема універсального регулюючого механізму, яким є підбір.

Принцип розімкнутого управління - в його основі лежить ідея автономного впливу на систему незалежно від умов її роботи.

Принцип розімкнутого управління з компенсацією збурень - зміст підходу полягає в прагненні ліквідувати обмеженість першої схеми: нерегульований вплив збурень на функціонування системи.

Принцип рухомої рівноваги пов’язаний з тим, що організаційні форми ніколи не зберігаються в простому і чистому вигляді. Збереження є лише результатом того, що кожна з виникаючих змін врівноважується тут же іншою, протилежною - воно і є рухлива рівновага змін. Принцип рухомої рівноваги полягає в тому, що всяке збереження форм повинне розглядатися як рухлива їх рівновага і всяка рухлива рівновага - як практична відносна рівність двох процесів: асиміляція - дезасиміляція.

Принцип слабкої ланки витікає з закону найменших (організаційна цілісність будь-якої системи визначається стійкістю її щодо слабої ланки).

Принцип спеціалізації полягає у поділі організації на спеціалізовані одиниці, кожна з яких покликана виконувати певні функції.

Проміжні форми організацій поєднують у собі основні ознаки спілок, але виконують підприємницькі функції (наприклад, кооперативні (сільськогосподарські, риболовецькі колгоспи, артілі)).

Процес організації - це визначення і створення загальної структури підприємства відповідно до конкретних цілей, що породжує необхідність надати форму всій структурі й обґрунтовано визначити місце і функції кожного з її компонентів.

Рівновага системи - визначається як здатність системи за відсутності зовнішніх збурюючих впливів (і при постійних діях) зберігати свою поведінку як завгодно довго.

Симплексний метод - це алгебраїчна процедура, в результаті якої аналітик послідовно наближається до оптимального рішення.

Синергетика - науковий напрям, що вивчає процеси утворення і колективних взаємодій об’єктів (елементів, підсистем)

Синтез - це процес об’єднання в єдине ціле частин, властивостей, відносин, виділених за допомогою аналізу.

Система - це ціле, створене з частин та елементів для цілеспрямованої діяльності. Іноді систему визначають як сукупність взаємопов’язаних діючих елементів. Ознаками системи є сукупність її складових елементів, єдність головної мети для всіх елементів, наявність зв’язків між ними, цілісність і єдність елементів, наявність структури та ієрархічності, відносна самостійність і наявність управління цими елементами.

Система внутрішнього моніторингу - це комплекс взаємозалежних способів, спрямованих на постійний контроль і оцінку стану внутрішнього середовища підприємства й довкілля.

Соціальна організація - сукупність індивідів і ролей, системно взаємопов‘язаних між собою для досягнення спільної мети.

Соціальна спільність - це реально існуюча, емпірично фіксована сукупність індивідів, що відрізняється відносною цілісністю і виступає самостійним суб’єктом соціальної дії та поведінки.

Соціальні системи - це впорядковані в певному відношенні безлічі взаємодіючих індивідів і груп індивідів, що утворюють цілісність.

Соціограма - це графічне зображення зв'язків усередині соціальної групи на основі виявлених її членами симпатій (антипатій), позитивних (нега­тивних) оцінок своїх колег за певним критерієм. Соціограма представлена сукуп­ністю певних позначень із прізвищами або присвоєними номерами кожного члена групи і лініями, які відображають вибори.

Сприйняття - це інтелектуальне усвідомлення стимулів, одержуваних від відчуттів. Сприйняття визначає, чи відчуває людина потребу, і які її очікування в даній ситуації.

Стан системи - упорядкована безліч істотних властивостей, якими вона володіє в певний момент часу.

Стійкість системи - здатність системи повертатися в стан рівноваги після того, як вона була з цього стану виведена під дією зовнішніх збурюючих впливів.

Стратегія - це взаємозв’язаний комплекс дій, які здійснює підприємство для досягнення своїх цілей з урахуванням власного ресурсного потенціалу, а також факторів і обмежень зовнішнього середовища.

Структура походить від латинського structura - будова, розташування, порядок. Структура системи включає в себе її елементи, зв’язки між ними і атрибути цих зв’язків.

Структура управління - це організаційна характеристика системи, що представляє собою сукупність стійких, системоутворюючих зв’язків і відносин, що забезпечують стабільність і рівновагу системи, взаємодія, підпорядкованість і пропорційність складових її елементів.

Схильність - це наявний потенціал людини щодо виконання будь-якої конкретної роботи.

Тектологія - назва концепції, розробленої О.Богдановим. Її ідея полягає в тотожності природних і суспільних явищ з організаційної точки зору. Кожен елемент природи чи суспільства розглядається як система, для якої важливі як відносини між частинами, так і відносини цілого із зовнішнім середовищем. Головним для Тектології О. Богданов вважав встановлення об’єктивних закономірностей виникнення, функціонування та руйнування систем або організаційних комплексів.

Технологія - це засіб перетворення матеріалів, сировини, енергії та інформації в потрібний кінцевий продукт.

Типологія - це класифікація об’єктів за спільністю ознак.

Транспортний метод представляє собою спрощений специфічний варіант симплексного методу. Він отримав таку назву. оскільки застосовується для вирішення задач, пов’язаних з транспортуванням продукції з різних джерел в декілька пунктів призначення.

Узагальнення - це метод наукового пізнання, за допомогою якого фіксуються загальні ознаки та властивості певного класу об’єктів та здійснюється перехід від одиничного до особливого та загального, від менш загального до більш загального

Унінодальна організація (від лат. unnis - один) має ієрархічну структуру: на вершині піраміди влади перебуває індивід, який має вирішальний голос і здатний вирішити всі проблеми, які виникають на більш низьких рівнях.

Формальна організація - це організація, в якій діє узаконена система норм, правил, принципів діяльності, стандартів поведінки членів організації. Формальна організація забезпечує проходження ділової інформації, необхідної для функціональної взаємодії її членів.

Фрактали - об’єкти, що володіють властивістю самоподібності.

Централізоване управління - процес, при якому глобальні команди, сигнали, що управляють, формуються в єдиному центрі управління і передаються з нього численним об’єктам управління.

Цілі - конкретні кінцеві стани або бажаний результат, якого прагне досягти група, працюючи разом.

Цінності - це загальні переконання, віра з приводу того, що добре чи погано, або що байдуже в житті. Формуються за допомогою навчання.

Придбати підручник можна на сайті OLX.UA