Розділ 1. Теоретико-методологічні засади формування банківських рейтингів

1.3. Рейтинговий процес і вимоги користувачів до банківських рейтингів

Щоб окреслити вимоги користувачів до банківських рейтингів, необхідно детально розглянути елементи рейтингового процесу.

 
Як видно з рис. 1.1, користувачі рейтингової інформації поділяються на дві групи, які використовують цю інформацію по-різному.

Внутрішні користувачі – це менеджери, власники об’єкта рейтингового оцінювання (ОРО), яким рейтингова оцінка необхідна для таких цілей:

1. виходу на фондовий ринок, залучення кредитів;
2. ухвалення організаційних управлінських рішень на підставі рейтингової оцінки (рейтингове управління ОРО);
3. використання рейтингової оцінки в промоційних і маркетингових заходах.

Зовнішні користувачі – це інвестори, постачальники, клієнти та інші контрагенти ОРО, яким рейтингова інформація необхідна для таких цілей:

1. ухвалення інвестиційного рішення інвесторами, кредиторами;
2. фондові біржі залежно від рейтингу ухвалюють рішення про умови допущення емітента цінних паперів до торгів;
3. постачальники та клієнти на підставі рейтингової оцінки ухвалюють рішення про умови співпраці з ОРО: що вищий рейтинг, то більше довіри до ОРО і вигідніші умови готові запропонувати його контрагенти;
4. регуляторні органи можуть використовувати рейтингову оцінку для моніторингу діяльності ОРО [96, с.245-246].

На рис. 1.1 ренкінги, які отримують зовнішні користувачі, позначено пунктиром, оскільки за умовами контракту між рейтинговим агентством та ОРО ці рейтингові оцінки не завжди публічно доступні.

До початку 1970-х років більшість рейтингових агентств заробляли, продаючи публікації рейтингів потенційним інвесторам. Але починаючи вже з 1970 р. «Moody’s» і «Fitch» почали брати плату з емітентів за присвоєння рейтингової оцінки. Через кілька років агентство «Standard & Poor’s» («S&P») також почало брати плату з ОРО. За часом така практика збіглася з поширенням недорогих копіювальних технологій, що можливо зменшило доходи рейтингових агентств від публікації рейтингів [59, с.90]. У зв’язку з монополізацією ринку рейтингових послуг між трьома провідними міжнародними рейтинговими агентствами періодично виникають скандали, пов’язані з тим, що те чи інше рейтингове агентство надає зовнішнім користувачам рейтингову інформацію ще перед її офіційною публікацією. Отже, порушуючи умови договорів з емітентами, міжнародні рейтингові агентства отримують незаконний додатковий заробіток. Крім того, такий завчасний витік рейтингової інформації може завдати фінансових втрат емітентам. Попри це, міжнародні рейтингові агентства декларують як основні принципи надання рейтингових послуг незалежність оцінок, публічність і доступність, колегіальність, інтерактивність, конфіденційність інформації, використання рейтингових шкал, які дають можливість порівнювати емітентів.

Рейтинговий підхід, який послідовно реалізують міжнародні рейтингові агентства, вимагає обліку й аналізу внутрішньої інформації про організацію, якій присвоюється рейтинг. В основу методології проведення рейтингового дослідження покладені класифікація факторів і визначення кількісних оцінок факторів ризику, які притаманні емітенту. Рейтинг виконує функцію перетворення великого масиву інформації в публічну думку відносно класифікаційної групи, до якої належить об’єкт рейтингування. У цьому полягає основне призначення рейтингових агентств як інформаційного посередника [59, с.94].

Банківська діяльність супроводжується можливістю втрат унаслідок операційних, ринкових, макроекономічних та інших ризиків як для самих банків, так і для їх клієнтів, інвесторів, органів банківського нагляду, тому, щоб обрати справді надійний банк, потенційні вкладники потребують систематизованої, повної та достовірної інформації. За економічної нестабільності роль рейтингових агентств у вирішенні проблем інформаційної асиметрії зростає. Асиметричною у розподілі інформації вважається така ситуація, за якої частина суб’єктів ринку володіє інформацією, що не доступна доступною для інших учасників ринку [22, с.33].

Кредитори та інвестори більш вимогливі до якості адекватної ризикам і при цьому незалежної оцінки кредитоспроможності та фінансової стійкості банків, підприємств і країн загалом [17, с.61]. За таких умов базовими вимогами користувачів рейтингової інформації є:

1. прозорість процедури присвоєння рейтингу;
2. зрозумілість методів оплати і встановлення ціни за надання рейтингових послуг;
3. прозорість методики рейтингування.

Дотримуючись цих базових вимог, можна розраховувати на довіру користувачів рейтингової інформації до банківських рейтингів. Якщо користувачі рейтингових продуктів довіряють рейтинговій інформації, вони готові платити за неї гроші й ухвалювати на її основі ефективні управлінські рішення. Кредитні рейтинги значною мірою впливають на діяльність фінансових ринків, на довіру і впевненість інвесторів та споживачів. Саме тому надзвичайно важливо забезпечити відповідність діяльності з визначення кредитних рейтингів принципам сумлінності, прозорості, відповідальності та належного управління для того, щоб кредитні рейтинги, які використовуються в Україні, були незалежними, об’єктивними та якісними. Однак рейтингові агентства не завжди виявляють бажання оприлюднити інформацію про свою методику рейтингової оцінки, посилаючись на комерційну таємницю чи секрети бізнесу. За такої ситуації клієнти рейтингового агентства купують «кота у мішку», тобто замовляють і оплачують послугу, механізм надання якої їм не відомий, а результат – не завжди зрозумілий [52, с.237].

Сьогодні процедура присвоєння рейтингу складається з таких етапів:

1. запит на присвоєння рейтингу;
2. формування аналітичної групи;
3. надання емітентом базового комплекту документів (рейтингової книги);
4. запит в емітента базового комплекту документів та інформації;
5. аналіз інформації, наданої банком за запитом, а також інформації з інших джерел, таких як фінансова звітність за попередні періоди, прогнози фінансових показників і грошових потоків, документація за угодами, юридичні висновки тощо;
6. підготовка зустрічі з керівництвом емітента;
7. зустріч групи аналітиків із керівництвом банку для обговорення основних чинників, що впливають на її діяльність;
8. складання аналітичною групою звіту для рейтингового комітету;
9. розгляд результатів аналізу на рейтинговому комітеті та присвоєння рейтингу;
10. публікація рейтингу або ініціалізація процедури апеляції. Якщо банк погоджується з рейтингом, інформація про рейтингову оцінку поширюється через, наприклад, базу даних «RatingsDirect», що входить до складу «Standard & Poor’s», міжнародні та місцеві інформаційні агенції. Якщо банк не погоджується із присвоєним рейтингом, оцінка рейтингового агентства скасовується;
11. нагляд за рейтингом: організація та проведення щорічної зустрічі з представниками банку [17, с.66].

Отже, фінансовий та організаційний вплив замовника рейтингової оцінки на рейтингові агентства є значним, що змушує потенційних користувачів сумніватися в об’єктивності рейтингової інформації.

Експерти, вкладники, акціонери, інвестори та ін. повинні мати змогу ознайомитися з прозорою і деталізованою інформацією про дійсний стан окремо взятого банку і перспективи його розвитку. Це можливо реалізувати, маючи відповідний апарат з дослідження діяльності банків на підставі показників публічної фінансової звітності та провадячи рейтингування надійності банків [127, с.162].

Споживачі широко використовують рейтинги для вибору оптимального банку з обслуговування, інвестори – для пошуку найкращого об’єкта для вкладання коштів, органи влади – для здійснення контролю за основними показниками діяльності банків. Українські рейтингові агентства не володіють таким високим ступенем довіри з боку клієнтів, як провідні світові рейтингові агентства. Довіра до національних рейтингових агентств значно знизилась після позбавлення 15 березня 2011 р. найдосвідченішого в Україні агентства «Кредит-рейтинг» права присвоєння обов’язкових рейтингів через численні порушення, що «були пов’язані з недостовірністю рейтингових оцінок та наявністю у складі власників агентства осіб, пов’язаних з учасниками фінансового ринку» [143, с.8]. Враховуючи те, що агентство «Кредит-рейтинг» тривалий час було монополістом на ринку рейтингових послуг, більшість рейтингів, які банки використовують для оцінки конкурентів і партнерів, були надані саме цим агентством. Отже, для українських банків актуальним є формування власної системи зовнішнього рейтингового оцінювання [149, c.73].

Т.М. Гордіца зазначає, що, оскільки вклади фізичних осіб є основним джерелом формування пасивів банківської системи України, відповідно, рейтинги банківських депозитів мають важливе значення для вітчизняних домогосподарств, які ухвалюють рішення про розміщення своїх коштів на банківських депозитах [43]. На думку В.В. Вітлінського, О.М. Гай, розподіл грошових заощаджень домогосподарств між банками корелює з такими показниками: «…ризик можливого банкрутства комерційних банків, у яких домогосподарство зберігає чи має намір розмістити свої кошти; публічний рейтинг банків, у яких особа розміщує свої заощаджені кошти; ставки відсотків за депозитами» [31, с.133].

Брак транспарентності функціонування грошово-кредитної системи через неможливість упровадження на законодавчому рівні єдиної уніфікованої рейтингової методики надійності депозитів зі статусом обов’язкової публічної інформації є одним із факторів, що призводять до асиметрії інформації, яка викликає недовіру до фінансового сектору, і як результат – спричиняє серед вкладників банківську паніку, що доведено наслідками світової фінансової кризи 2008-2009 рр. [43].

Кредитні рейтинги в банківській діяльності є основним джерелом інформації для інвесторів, на підставі якої формуються стратегічні цілі та завдання розвитку банків з урахуванням ступенів кредитного та інвестиційного ризику як самої фінансово-кредитної установи, так і окремих фінансових операцій при наданні послуг суб’єктам господарювання [28, c.73]. Крім того, отримання кредитних рейтингів банком сприяє диверсифікації фінансування, збільшенню вартості його капіталу за рахунок надання можливості залучення ресурсів на ринку міжбанківських кредитів.

Незалежно від методики, присвоєння рейтингу в банківській діяльності повинно ґрунтуватися на таких методологічних принципах: прозорість, доступність, єдність підходу до всіх об’єктів оцінювання, гнучкість. Їх дотримання сприятиме підвищенню ефективності ринку банківських послуг [28, c.73].

Кожна група користувачів рейтингової інформації, залежно від своїх цілей, може висувати свої специфічні вимоги до методики побудови банківських рейтингів. Наприклад, інвестор або вкладник банку з короткостроковим інвестиційним горизонтом вимагатиме, щоб методика рейтингування була оперативною, тобто щоб рейтинги відображали поточний фінансовий стан і рейтингові оцінки виставлялися якомога частіше, наприклад, один раз у квартал, що дасть змогу оперативно переміщувати свої кошти до більш надійних фінансових установ, уникаючи ризиків втрати коштів. Довгостроковий інвестор вимагатиме, щоб методика рейтингування банків базувалася на принципі стабільності або «through the cycle», тобто щоб банківські рейтинги не змінювалися під впливом короткострокової кон’юнктури ринку і переглядалися тільки через чотири роки, як це прийнято в міжнародній практиці.

Отже, довгостроковий інвестор вимагатиме відображення у банківських рейтингах довгострокових перспектив банку. Таким чином методика складання банківських рейтингів залежатиме від того, які нюанси бажають бачити користувачі у рейтинговій інформації. Другу групу вимог користувачів до змісту та якості рейтингової інформації можна назвати специфічною, оскільки конкретний перелік таких вимог до методики складання банківських рейтингів залежить від цілей користувачів. Кожній конкретній цілі відповідає свій перелік вимог.

У цьому підрозділі ми ще коротко розглянемо можливий перелік специфічних вимог до рейтингової інформації:

1. вимога представлення рейтингів у формі ієрархії означає, що такий підхід, з математичної точки зору, дозволяє вводити до структури рейтингу ваги (які в числовій формі відображають пріоритетність) усіх складових рейтингу на всіх рівнях ієрархії. Ваги можуть варіюватися залежно від суб’єктивного ставлення та пріоритетності того чи іншого виду ризику [157, с.231-232];
2. вимога дотримання принципу репрезентативності. Більшість рейтингів структуруються у формі домінантної ієрархії, на нижніх рівнях якої стоять оцінки об’єкта рейтингування за окремими критеріями. Саме вибір цих критеріїв передусім зумовлює цінність рейтингу через його адекватність реальності. З теоретичної точки зору, вибір критеріїв має узгоджуватися з положеннями базових фінансових теорій, а з практичної – узгоджуватися з практичними спостереженнями [157, с.232];
3. вимога дотримання принципу комплексності. Рейтингова система повинна дозволяти враховувати різні аспекти у різних об’єктів рейтингування. Наприклад, при складанні рейтингу надійності депозитів треба враховувати те, що одна фінансова установа може мати фінансову підтримку материнської структури, а інша – ні [157, с.233];
4. вимога дотримання принципу адекватності агрегування складових рейтингу. Основною математичною проблемою при побудові рейтингових конструкцій є проблема коректного агрегування значень показників за окремими складовими у сукупний рейтинг [157, с.233]. Основними аспектами при цьому виступають: врахування чи неврахування синергетичного ефекту; втрата інформації при її «стисканні» до агрегованого рейтингу; взаємозалежність складових рейтингу, що може призводити до кількаразового врахування одного і того самого фактора впливу; вплив суб’єктивних факторів на процедури агрегування. Аспект, пов’язаний з синергетичним ефектом, виявляється в тому, що певний набір значень окремих показників може в реальності породжувати більш високий рейтинг, ніж лінійна сума показників. Аспект, пов’язаний із втратою частини інформації при її «стисканні», проявляється в тому, що з математичної точки зору ми переходимо в простір меншої розмірності. Взаємозалежність складових рейтингу полягає в тому, що значення одних показників, включених до рейтингу, можуть суттєво залежати від інших. Як наслідок, один і той самий показник через вплив на інші, може враховуватися декілька разів. Одним з ефективних математичних способів оперування в подібних ситуаціях є метод головних компонент. Сутність його полягає у переході до нових складових рейтингу, які є некорельованими [157, с.233-234];
5. принцип відповідності між рейтингом і ступенем фінансового ризику. Принциповою відмінністю використання рейтингів з метою оцінювання фінансового ризику від інших цілей є їх прив’язка до ймовірності банкрутства [157, с.235];
6. принцип верифікованості рейтингу полягає в можливості потенційної перевірки адекватності рейтингів об’єктів рейтингування до значень мір ризику. Тобто мають існувати ефективні процедури, за допомогою яких можна перевірити цю відповідність у часі [157, с.235]. Ця вимога є пріоритетною для портфельних інвесторів, які здійснюють фінансові інвестиції у велику кількість різних активів, відповідно вони, згідно із законом великих чисел, можуть точно розрахувати ризиковість своїх операцій і зіставити ці показники з рейтингами. Наприклад, нехай портфельний інвестор інвестував кошти у тисячу активів з рейтингом ААА і в тисячу активів з рейтингом ВВВ, якщо через певний час відсоток поганоліквідних активів в групі активів з рейтингом ААА буде більшим за відповідний відсоток у групі з рейтингом ВВВ, то очевидно, що рейтингова інформація була неправдивою, і інвестор, скоріше за все, відмовиться від послуг рейтингового агентства, яке надало йому таку інформацію;
7. вимога дотримання принципу оперативності рейтингу, який полягає в тому, що рейтинги повинні регулярно поновлюватися зі зміною станів об’єктів рейтингового оцінювання;
8. вимога дотримання принципу стабільності рейтингу, який полягає в тому, що рейтинг повинен відображати довгострокову перспективу ОРО і не залежати від тимчасових кон’юнктурних коливань в економіці [92, с.121].

Отже, внутрішні та зовнішні користувачі рейтингової інформації висувають дві групи вимог до банківських рейтингів:

1. базові – це вимоги, дотримуючись яких, рейтингові агентства можуть розраховувати на довіру з боку своїх клієнтів до рейтингових продуктів;
2. специфічні – це вимоги, які клієнти висувають до рейтингових продуктів, виходячи зі своїх конкретних цілей.