Куцик П.О., Миронов Ю.Б., Башнянин Г.І. Рейтингування діяльності банківських установ як інструмент стабілізації національної економіки

Розділ 1. Теоретико-методологічні засади формування банківських рейтингів

1.4. Методологічні засади формування банківських рейтингів

Методики формування банківських рейтингів і загальні питання рейтингового управління висвітлені у працях таких українських учених, як В.А. Батковський [20], О.І. Богатов [24; 25], В.В. Вітлінський [30-32], Н.М. Внукова [33-35], О.В. Дзюблюк [45], Г.Т. Карчева [61], В.В. Коваленко [64-67], Ю.Г. Лисенко [25], А.А. Мазаракі [80], І.М. Парасій-Вергуненко [105], С.Т. Пілецька [109], К.Є. Раєвський [114; 115], Б.В. Самородов [123; 126], В.Г. Скобелєв [24; 25], Д.М. Стащук [135], С.П. Халява [142], Н.М. Шелудько [154] та інших. Вагомим є внесок у дослідження методології формування банківських рейтингів російських учених Н.А. Ануашвілі [13; 14], В.Ю. Байдак [16], Е.С. Годжаєва [41; 42], Л.А. Ісмагілова [54], А.М. Кармінський [55; 58-60], А.А. Ловчіков [77], Є.Б. Нікітіна [99], Г.С. Панова [104], А.А. Пересецький [106-108], О.С. Полушина [110], В.Т. Севрук [130-132], Г.Г. Фетисов [140], А.Д. Шеремет [155] та інші. Тематиці методології банківських рейтингів присвятили свої дослідження іноземні економісти Е. Альтман [159; 160; 203], Дж. Амато [161], с.Вайн [122], Дж. Кіфф [187], Д. Кісген [188], Дж. Кранен [190], Г. Лофлер [194; 195], Ф. Пакер [200], Патрік ван Рой [208], Р. Портер [111], В. Пун [201; 202], Г. Рійкен [203], П. Роуз [119], Дж. Сінкі [133; 134], Р. Хейнсворт [144] та інші.

На підставі аналізу літературних джерел сформовано класифікаційну ієрархію методик укладання банківських рейтингів (табл. 1.6).

Таблиця 1.6. Класифікаційна ієрархія методик укладання банківських рейтингів

Методики укладання банківських рейтингів Методики, що базуються на оцінці величини чистого капіталу або чистого грошового потоку Одноетапні методики, які не передбачають поділу об’єктів рейтингового оцінювання на однорідні групи Методики, які передбачають інтерактивну взаємодію з експертами
Методики, які не передбачають інтерактивної взаємодії з експертами
Двоетапні методики, які передбачають поділ об’єктів рейтингового оцінювання на однорідні групи Методики, які передбачають інтерактивну взаємодію з експертами
Методики, які не передбачають інтерактивної взаємодії з експертами
Методики, що базуються на коефіцієнтному аналізі Одноетапні методики, які не передбачають поділу об’єктів рейтингового оцінювання на однорідні групи Методики, які передбачають інтерактивну взаємодію з експертами
Методики, які не передбачають інтерактивної взаємодії з експертами
Двоетапні методики, які передбачають поділ об’єктів рейтингового оцінювання на однорідні групи Методики, які передбачають інтерактивну взаємодію з експертами
Методики, які не передбачають інтерактивної взаємодії з експертами

Для присвоєння кредитних рейтингів банкам сьогодні використовуються два базові підходи: за величиною чистого капіталу (або чистого грошового потоку) та на основі коефіцієнтного аналізу. Чистий капітал обчислюється як різниця між оцінкою вартості активів банку та балансовою вартістю його зобов’язань. Вважається, що банк є некредитоспроможним, якщо його чистий капітал має від’ємне значення. Суттєвим недоліком такого підходу є залежність від якості оцінки вартості активів банку [28, с.71]. Вартість активів банку оцінюють переважно експерти. Сучасні інформаційні технології дозволяють формалізувати експертні знання, тому оцінювання чистого капіталу банку може не передбачати інтерактивної взаємодії з експертами. Швидке оцінювання чистого капіталу банку без залучення експертів використовується в експрес-методиках рейтингового оцінювання банків. Рейтингові категорії є якісними і відносними. Відповідно, найвищу рейтингову категорію для групи банків отримують банки з найвищим кількісним показником чистого капіталу (чистого грошового потоку).

Розмір чистого капіталу дозволяє однозначно проренкінгувати банки, а вже на основі цього ренкінгу присвоїти банкам якісні рейтингові категорії. Аналогічно і з показником чистого грошового потоку банку. При визначенні чистих грошових потоків банків головною проблемою постає врахування відмінностей в рівнях ризиків різних банків. Прикладом методики, яка базується на першій концепції (оцінці чистого капіталу або чистого грошового потоку) є інвестиційна методика, запропонована Л.А. Ісмагіловою [54]. Ця методика передбачає використання оцінки чистого грошового потоку банку, тому інвестиційний рейтинг банку (R) розраховується за такою формулою:

......................

матеріал у роботі

......................

Найбільш адекватним для формування банківських рейтингів автори статті [125] вважають четвертий підхід. Проте питання впливу методу оброблення експертних оцінок на якість методики рейтингового оцінювання банків потребує подальшого дослідження.

Отже, для побудови конкретної методики формування банківських рейтингів необхідно:

  1. обрати метод розрахунку цільового показника, відповідно методика може базуватися на оцінці чистого капіталу або на коефіцієнтному аналізі;
  2. встановити, чи передбачатиме методика поділ сукупності банків на однорідні групи, відповідно методика може бути одноетапною чи двоетапною;
  3. обрати метод оброблення експертних оцінок або відмовитися від інтерактивної взаємодії з експертами.