Куцик П.О., Миронов Ю.Б., Башнянин Г.І. Рейтингування діяльності банківських установ як інструмент стабілізації національної економіки

Куцик П.О., Миронов Ю.Б., Башнянин Г.І. Рейтингування діяльності банківських установ як інструмент стабілізації національної економіки

Розділ 3. Оцінка надійності вітчизняних та іноземних методик банківського рейтингування

3.1. Надійність вітчизняних банківських рейтингів

Першою в Україні інтегральний рейтинг двадцяти українських банків сформувала у 1994 р. «Українська фінансова група». Розробником рейтингової оцінки банків за універсальною системою CAMELS виступила група фахівців під керівництвом професора О. Шарова. Також за підсумками 1993 р. аналітичний відділ банку «INKO» здійснив ранжування банків за обсягами зароблених прибутків і сформував інтегральний рейтинг банків [136, с.175]. З 1995 р. інформаційно-аналітична фірма «Калина», володіючи інформацією про 130 банків із 230 зареєстрованих, уклала та опублікувала свої банківські рейтинги в бюлетені «Фінансові ризики», де наводилися відомості про динаміку основних диференційних показників (у т. ч. коефіцієнт Кука) [136, с.177].

Важливу роль у забезпеченні регулярності публікації банківських рейтингів виконала заснована 1993 р. Асоціація українських банків, при якій було створено інформаційно-аналітичний центр «Бліц-інформ», а згодом – «Банк-інформ». ІАЦ «Банк-інформ» адаптував методику В. Кромонова для розрахунку рейтингової оцінки банків України [136, с.177]. Асоціація українських банків спільно з аналітичною групою банку «Ажіо» та виданням «Галицькі контракти» вперше подали у пресі скорочені баланси 124 комерційних банків та їх рейтинг [136, с.177]. До впровадження в обіг гривні і прийняття Закону України «Про державне регулювання ринку цінних паперів в Україні» 30.10.1996 р. ринку рейтингових послуг в Україні практично не існувало, тому аналізувати вітчизняні рейтингові методики 1990-х – початку 2000-х років недоцільно.

З метою регулювання ринку рейтингових послуг в Україні Національна комісія з цінних паперів та фондового ринку (НКЦФР) на основі конкурсів визначає уповноважені рейтингові агентства, які мають право надавати обов’язкові рейтингові оцінки емітентам. У 2014 р. до Державного реєстру уповноважених рейтингових агентств входили такі агентства: ТзОВ «Рюрік», ТзОВ «Рейтингове агентство «ІВІ-Рейтинг», ТзОВ «Рейтингове агентство «Експерт-Рейтинг», ТзОВ «Рейтингове агентство «Кредит-Рейтинг», ТзОВ «Українське кредитно-рейтингове агентство», ТзОВ «Рейтингове агентство «Стандарт-Рейтинг». Методики укладання банківських рейтингів саме цих професійних учасників українського ринку рейтингових послуг є предметом нашого дослідження.

РА «Кредит-Рейтинг» оприлюднює публічну частину методики присвоєння кредитного рейтингу банкам на своєму офіційному сайті [83]. Згідно з цією методикою, показники діяльності банків, які оцінюються, поділяються на п’ять блоків:

  1. показники операційного середовища;
  2. показники становища банку на фінансовому ринку;
  3. показники організації системи корпоративного управління;
  4. показники рівня розвитку ризик-менеджменту в банку;
  5. показники якості фінансового менеджменту.

Кожен блок включає такі показники:

  1. аналіз операційного середовища: 1.1) аналізуються поточний стан банківської системи, загальні тенденції та проблеми розвитку ринку фінансових послуг; 1.2) аналізуються вимоги регуляторів до банківських інститутів; 1.3) аналізуються фінансова стійкість корпоративного сектору (стан галузей економіки), ймовірні напрями розвитку; 1.4) аналізуються структура і рівень доходів населення, динаміка заощаджень і видатків;
  2. становище банку на фінансовому ринку: 2.1) якість і диверсифікація клієнтської бази, обсяг активів, спектр послуг; 2.2) наявність, розгалуженість і географічна диверсифікація філіальної мережі; 2.3) період роботи банку на фінансовому ринку, кваліфікація, досвід і стабільність особового складу топ-менеджменту банку; 2.4) ступінь залежності банку від окремих клієнтів, операцій, ринків або видів діяльності, можливість виходу банку на нові ринки, ступінь його чутливості до змін зовнішніх умов; 2.5) оцінка рівня участі банку в фінансових, банківських, фінансово-промислових групах; 2.6) репутація банку і його значущість для фінансового ринку, можливість залучення ресурсів від держави, акціонерів, зовнішніх інвесторів, афільованих осіб;
  3. організація системи корпоративного управління: 3.1) аналізуються склад власників банку, їх частки в статутному капіталі, ступінь впливу власників банку на формування його стратегії і поточну діяльність, ймовірність виникнення конфлікту інтересів різних власників, тенденції зміни складу власників; 3.2) організаційна структура, кадрова політика, процедура ухвалення управлінських рішень, якість роботи системи колегіальних органів і чіткість розподілу повноважень між ними, наявність незалежного підрозділу ризик-менеджменту та його роль в ухваленні рішень; 3.3) якість стратегічного планування, стан інформаційної управлінської звітності; 3.4) рівень організації системи внутрішнього контролю й аудиту; 3.5) прозорість банку, повнота наданої агентству інформації;
  4. рівень розвитку ризик-менеджменту: 4.1) управління кредитним ризиком: аналізуються внутрішньобанківські методи оцінювання ризиків кредитних проектів, методи роботи із заставним майном, методи лімітування концентрацій; 4.2) управління валютним, відсотковим і ціновим ризиками: аналізується якість методик банку з оцінювання вказаних ризиків і те, як банк використовує ці методики для ухвалення управлінських рішень; 4.3) управління ризиком ліквідності: основним завданням управління ризиком ліквідності рейтингове агентство вважає забезпечення достатнього рівня платоспроможності банку як за звичайних умов, так і за погіршення умов операційного середовища, відповідно рейтингове агентство перевіряє якість практики застосування стрес-тестування в банку; 4.4) управління операційно-технологічними ризиками: застосування технологічних карт процесів, стандартизованих продуктів і процедур, якість організації внутрішнього контролю, загальний рівень ІТ, досконалість операційного дня банку, функціонування систем швидкого ухвалення рішень, систем онлайн-контролю за філіями, автоматизованих систем з розрахунку резервів тощо; 4.5) управління юридичними ризиками і ризиками репутації: аналізуються рівень стандартизації і рівень напрацювання банківських договорів, якість судової роботи, результати перевірок НБУ та органів податкового нагляду, рейтингова історія банку упродовж останніх трьох років;
  5. якість фінансового менеджменту: 5.1) капіталізація та управління капіталом: достатність капіталу рейтингове агентство визначає на основі показників капіталізації НБУ – нормативів Н1, Н2, Н3; крім зазначених показників рейтингове агентство враховує коефіцієнти, які характеризують ступінь капіталізації та якість управління капіталом, проте рейтингове агентство не розголошує навіть назв цих коефіцієнтів, не кажучи вже про методику їх розрахунку; 5.2) ліквідність банку: обсяг ліквідних активів для забезпечення пасивів із підвищеним ризиком непрогнозованого вилучення, рівень фондування низьколіквідних активів за рахунок стабільних пасивів, нормативи ліквідності НБУ: Н4 – норматив миттєвої ліквідності, Н5 – норматив поточної ліквідності, Н6 – норматив короткострокової ліквідності; рівень залежності від міжбанківських ресурсів, наявність джерел альтернативної ліквідності (підтримка власників і афільованих структур, можливість залучення ресурсів НБУ, наявність невикористаних кредитних ліній, наявність заставного майна); 5.3) якість активів: концентрація кредитного портфеля за окремими контрагентами, галузями, за категоріями позичальників, за видами заставного майна; обсяг операцій підвищеного ступеня кредитного ризику, рівень резервування кредитного портфелю, рівень проблемної заборгованості та його динаміка; 5.4) диверсифікація пасивів: співвідношення власних і залучених ресурсів, диверсифікація залучених пасивів за окремими кредиторами, рівень нестабільних пасивів і джерел підвищеної чутливості до інформаційного фону, структура зобов’язань за рівнем субординації; 5.5) ефективність діяльності: чиста відсоткова маржа, частка комісійних доходів, факторний аналіз фінансових результатів банку.

Отже, в публічній частині методики РА «Кредит-Рейтинг» перелічено багато якісних і кількісних показників діяльності банку (приблизно 25 показників), які традиційно використовуються для аналізування фінансового стану банківської установи, проте ступінь їх впливу на підсумкову рейтингову оцінку залишається для користувачів таємницею.

Найповніше серед українських уповноважених рейтингових агентств свою методику визначення кредитних рейтингів банків описує РА «Експерт-Рейтинг» [89]: чітко визначені показники, які впливають на кредитний рейтинг банку, також кількість балів або рейтингова категорія, які відповідають кожному показнику. Проте коефіцієнти значущості показників для розрахунку підсумкового рейтингу не розкриваються. Очевидно, експерти РА «Експерт-Рейтинг» визначають значущість тих чи інших показників окремо для кожного банку. Агентство оцінює такі показники:

  1. термін фактичної роботи банку (Т);
  2. співвідношення суми залагоджених і незалагоджених претензій з боку клієнтів банку і регуляторів до його регулятивного капіталу (Кп);
  3. плинність кадрів за останні 12 місяців, співвідношення кількості працівників, звільнених з банку, до середньорічної кількості працівників (П);
  4. наявність конфліктів між акціонерами, наявність усього комплексу звітності в системі розкриття інформації Агентства з розвитку інфраструктури фондового ринку України (АРІФРУ), наведені якісні показники рейтингове агентство позначає як сукупність факторів 1К;
  5. норматив максимального розміру кредитів, гарантій і поручительств, наданих одному інсайдеру (Н9);
  6. норматив максимального сукупного розміру кредитів, гарантій і поручительств, наданих інсайдерам (Н10);
  7. частка в чистих активах банківської системи – визначається як відношення чистих активів банку до сукупних чистих активів банківської системи (ЧА);
  8. коефіцієнт участі на ринку (Ку) – визначається як відношення депозитів клієнтів банку (крім міжбанківських депозитів) до середнього обсягу депозитів у банківській системі (крім міжбанківських депозитів);
  9. наявність зовнішніх запозичень, наявність підтримки материнських організацій та іноземних акціонерів із неофшорних юрисдикцій, наявність державної підтримки, ці показники рейтингове агентство позначає як сукупність факторів 2Д;
  10. норматив максимального розміру кредитного ризику на одного контрагента (Н7);
  11. норматив великих кредитних ризиків (Н8);
  12. норматив інвестування в цінні папери окремо за кожною установою (Н11);
  13. частка депозитів великих клієнтів (ВД) – обчислюється як відношення суми депозитів клієнтів, депозити яких перевищують 5% загального депозитного портфеля банку до загальної суми депозитів клієнтів;
  14. частка чистого відсоткового доходу в операційних доходах (ЧПД);
  15. норматив достатності (адекватності) регулятивного капіталу (Н2);
  16. норматив (коефіцієнт) співвідношення регулятивного капіталу і сукупних активів (Н3);
  17. рентабельність власного капіталу банку (ROE);
  18. норматив миттєвої ліквідності (Н4);
  19. норматив поточної ліквідності (Н5);
  20. норматив короткострокової ліквідності (Н6);
  21. рівень якості активів (А) – обчислюється як відношення негативно класифікованих активів до загальної суми активів банку;
  22. ліміт загальної довгої відкритої валютної позиції банку (Л13-1);
  23. ліміт загальної короткої відкритої валютної позиції банку (Л13-2);
  24. індекс GAP – відношення активів, чутливих до зміни відсоткових ставок, до зобов’язань, чутливих до зміни відсоткових ставок.

Межі для визначення рейтингової оцінки стосовно кожного з перелічених факторів наведені в табл. 3.1.

Таблиця 3.1. Граничні значення для факторів рейтингової моделі РА «Експерт-Рейтинг» [89]

Умовне позначення показника Значення рейтингової категорії і бали
АА А ВВВ ВВ В
1 3 6 9 12
(1) (2) (3) (4) (5) (6)
Т більше 60 міс. більше 36 міс. більше 24 міс. більше 12 міс. до 12 міс.
Кп 0% 10% 15% 20% 25%
П до 5% до 10% до 20% до 30% більше 30%
Сукупність факторів 1К відсутність конфліктів з міноритарними акціонерами, наявність усього комплексу звітності в системі розкриття інформації відсутність конфліктів з міноритарними акціонерами, часткова наявність комплексу звітності в системі розкриття інформації відсутність конфліктів з міноритарними акціонерами, відсутність звітності в системі розкриття, в т. ч. точної інформації про акціонерів наявність конфліктів з міноритаріями в минулому, відсутність звітності в системі розкриття конфлікти між акціонерами, відсутність чіткої інформації про структуру акціонерів, відсутність регулярної інформації в АРІФРУ за минулі роки
Н9 не більше 1% не більше 2% не більше 3% не більше 4% не більше 5%
Н10 не більше 5% не більше 10% не більше 15% не більше 20% не більше 30%
ЧА більше 5% 3-5% 2-3% 1-2% менше 1%
Ку більше 2 2-1,5 1,5-1 1-0,8 0,8-0,5
Сукупність факторів 2Д наявність зовнішніх запозичень, підтримки материнських організацій та іноземних акціонерів із неофшорних юрисдикцій або державної підтримки наявність зовнішніх запозичень, підтримки материнських організацій, державної підтримки наявність зовнішніх запозичень або підтримки материнських організацій наявність зовнішніх запозичень або підтримки материнських організацій у минулому відсутність зовнішніх запозичень або підтримки материнських організацій у минулому
Н7 не більше 17% не більше 20% не більше 23% не більше 24% не більше 25%
Н8 не більше 1.5 не більше 2 не більше 4 не більше 6 не більше 8
Н11 не більше 1% не більше 1.5% не більше 2.5% не більше 5% не більше 15%
ВД не більше 17% не більше 20% не більше 23% не більше 24% більше 25%
ЧПД не більше 60% 60-70% 70-80% 80-90% більше 90%
Н2 більше 14% 12-14% 10-12% 8-10% 6-8%
Н3 більше 8% 6-8% 4-6% 3-4% 2-3%
ROE більше 20% 15-20% 10-15% 5-10% 0-5%
Н4 більше 35% 30-35% 25-30% 20-25% менше 20%
Н5 більше 55% 50-55% 45-50% 40-45% менше 40%
Н6 більше 35% 30-35% 25-30% 20-25% менше 20%
А менше 5% 5-8% 8-10% 10-20% 20-30%
Л13-1 до 5% до 10% до 20% до 30% більше 30%
Л13-2 до 5% до 10% до 20% до 30% більше 30%
GAP 0-5% до 10% до 20% до 30% більше 30%

Про коефіцієнти значущості усіх 24 показників, які використовуються для розрахунку підсумкового рейтингу за методикою РА «Експерт-Рейтинг», можна зробити деякі припущення, виходячи з публічної методики присвоєння банківських рейтингів цього агентства [152; 153], тобто методики, яка базується на публічній інформації. Методики, які базуються на публічній інформації (Public Information), ми називатимемо РІ-методиками.

У статті [153, с.17] зазначається, що РІ-методика РА «Експерт-Рейтинг» передбачає корегування деяких показників з урахуванням специфіки кожного року, проте концептуально вона не змінюється. РІ-методика РА «Експерт-Рейтинг» є відкритою і дає певне уявлення про коефіцієнти значущості для різних груп показників (табл. 3.2).

Таблиця 3.2. Коефіцієнти значущості для РІ-методик РА «Експерт-Рейтинг» у 2011 р.

Група показників Назва показника Частка групи в підсумковій рейтинговій оцінці, %
Адекватність капіталу достатність капіталу 20
коефіцієнт активності залучених коштів
Ліквідність коефіцієнт високоліквідних активів 10
коефіцієнт ліквідності
Якість активів коефіцієнт захищеності від кредитного ризику 30
коефіцієнт захищеності активів
Структурні коефіцієнти частка недохідних активів 15
частка робочих активів
коефіцієнт кредитної активності
коефіцієнт використання ресурсної бази
Показники ефективності та рентабельності дохідність кредитного портфеля 25
рентабельність активів
рентабельність власного капіталу
загальний рівень рентабельності
коефіцієнт покриття відсоткових витрат відсотковими доходами

Як свідчить практика, РІ-методика РА «Експерт-Рейтинг» не дає дуже надійних результатів. Наприклад, у 2008 р. серед українських банків, які за цією методикою були віднесені до найнадійнішої групи А, частка збанкрутілих банків становила 4,5%, у групі В – 16,9% і в групі С – 11,5%. У 2009 р. в групі А – 0%, в групі В – 7,3% і в групі С – 15,4%. У 2010 р. в групі А – 0%, у групі В – 0% і в групі С – 5,3% [152; 153]. Зі зменшенням кількості факторів у 2009 та 2010 рр. точність РІ-методики дещо зросла. Це можна пояснити тим, що зменшення кількості факторів послаблює негативний вплив мультиколінеарності на підсумкову рейтингову оцінку.

РА «ІВІ-Рейтинг» оприлюднює публічну частину методики присвоєння кредитного рейтингу банкам на своєму офіційному сайті [86]. Визначення рейтингу банку складається з трьох блоків. Блок 1 передбачає визначення позиції банку у системі стратифікації за 20 відносними показниками, що характеризують ефективність діяльності банку:

  1. рентабельність активів (К1), оптимальне значення більше 1%;
  2. рентабельність капіталу (К2), оптимальне значення більше 5%;
  3. загальна дохідність активів (К3), оптимальне значення не нижче 12%;
  4. чиста відсоткова маржа (К4), оптимальне значення не менше 4,5%;
  5. чистий спред (К5), оптимальне значення не менше 1,25%;
  6. коефіцієнт ефективності діяльності банку (К6), оптимальне значення не менше 120%;
  7. відношення суми чистого відсоткового і чистого комісійного доходів до операційного прибутку (К7), оптимальне значення не менше 80%;
  8. відношення адміністративно-господарських витрат (АГВ) до операційного прибутку (К8), оптимальне значення не більше 70%;
  9. відношення адміністративно-господарських витрат до загальних витрат (К9), оптимальне значення не більше 35%;
  10. відношення прибутку до формування резервів та оподаткування до витрат на утримання персоналу (К10), оптимальне значення не менше 100%;
  11. відношення витрат на утримання персоналу до чистих активів (К11), оптимальне значення не більше 2%;
  12. миттєва ліквідність (К12), оптимальне значення не менше 20%;
  13. частка власного капіталу в активах (К13), оптимальне значення не менше 12%;
  14. відношення кредитного портфелю до зобов’язань банку (К14), оптимальне значення 70-100%;
  15. частка дохідних активів у чистих активах (К15), оптимальне значення 70-80%;
  16. частка основних засобів і нематеріальних активів у чистих активах (К16), оптимальне значення не більше 10%;
  17. частка високоліквідних активів у чистих активах (К17), оптимальне значення не менше 15%;
  18. частка вкладів фізичних осіб у пасивах (К18), оптимальне значення не більше 50%;
  19. відношення резервів за кредитними операціями до кредитного порт-феля (К19), оптимальне значення 2-8%;
  20. частка негативно класифікованих активів у чистих активах (К20), оптимальне значення не більше 25%.

Значущість кожного із перелічених показників визначається методом експертних оцінок. Очевидно, коефіцієнти значущості для кожного банку виставляються окремо, тому їх значення рейтингове агентство не публікує. Така ситуація характерна для більшості рейтингових агентств в Україні. Оскільки більшість показників діяльності банків можна отримати з їх відкритої фінансової звітності, то, знаючи коефіцієнти значущості, будь-хто зможе відтворити методику рейтингового агентства. Отже, як правило, коефіцієнти значущості або методика їх визначення є комерційною таємницею рейтингового агентства. Далі кожен із показників нормується методом мінімуму і максимуму для всієї групи банків, яка досліджується. Рейтинговий бал за першим блоком визначається шляхом знаходження суми зважених нормованих показників. При розрахунку рейтингу враховуються вплив усієї банківської системи та вплив групи банків, до якої належить банк, що досліджується, рейтингове агентство не розкриває методики розрахунку такого впливу. На основі меж, у яких перебуває рейтинговий бал банку, йому присвоюється відповідна рейтингова категорія.

Блок 2 методики присвоєння банківських рейтингів РА «ІВІ-Рейтинг» передбачає аналізування дев’яти якісних характеристик діяльності банку:

  1. корпоративного управління;
  2. ринкової позиції банку;
  3. IT-систем;
  4. системи безпеки банку;
  5. системи управлінням персоналом;
  6. системи управління ризиками;
  7. системи управління ліквідністю;
  8. філіальної мережі банку;
  9. взаємодії із зовнішніми структурами.

За кожним із дев’яти пунктів другого блоку експерти рейтингового агентства виставляють від 1 до 10 балів. Якщо банк набрав 75-90 балів, то його рейтинг, який він отримав у першому блоці, підвищується на 1 крок. Якщо банк набрав 50-75 балів, то його рейтинг, який він отримав у першому блоці, підвищується на 0,5 кроку. Якщо банк набрав 25-50 балів, то його рейтинг, який він отримав у першому блоці, знижується на 0,5 кроку. І якщо банк набрав менше 25 балів, то його рейтинг, який він отримав у першому блоці, знижується на 1 крок.

Блок 3 методики присвоєння банківських рейтингів РА «ІВІ-Рейтинг» передбачає аналізування стану банківської сфери та макроекономічних показників, що впливають на розвиток банківської системи. Якщо темпи розвитку конкретного банку випереджують розвиток банківської системи, тоді рейтингова оцінка банку підвищується, в іншому випадку – знижується. Отже, вирішальний вплив на рейтингову оцінку банку в методиці РА «ІВІ-Рейтинг» має система з 20 кількісних фінансових показників. Коефіцієнти значущості цих показників користувачам не відомі, а велика кількість показників, які корелюють між собою, спричиняє проблему мультиколінеарності в цій методиці.

Національне РА «Рюрік» оприлюднює публічну частину методики присвоєння кредитного рейтингу банкам на своєму офіційному сайті [85]. Методика передбачає аналізування великої кількості факторів у діяльності банку. НРА «Рюрік» аналізує:

  1. загальну інформацію про банк: 1.1) юридично-правові аспекти діяльності: 1.1.1) досвід роботи банку на ринку; 1.1.2) історія розвитку банку; 1.1.3) ліцензії та дозволи; 1.1.4) прецеденти порушення чинного законодавства та нормативів НБУ, відкликання ліцензій, введення тимчасової адміністрації, штрафних санкцій; 1.2) загальну характеристику бізнесу: 1.2.1) стратегія, місія, мета, цілі банку; 1.2.2) позиціювання на ринку; 1.2.3) основні конкурентні переваги; 1.2.4) належність до фінансово-промислових груп або об’єднань компаній; 1.2.5) рейтингова та кредитна історії банку; 1.3) масштаби діяльності: 1.3.1) динаміка ключових балансових показників та ринкової позиції банку; 1.3.2) розвиток філіальної мережі; 1.3.3) стан, розвиток і потенціал клієнтської бази; 1.3.4) стан і розвиток системи електронних розрахунків; 1.3.5) характеристика розвитку продуктової лінійки; 1.3.6) публічний імідж банку та коло найбільших партнерів; 1.3.7) інформаційна відкритість; 1.4) систему управління банком: 1.4.1) збалансованість організаційної структури банку; 1.4.2) основні акціонери, їх бізнес-активи та ринкова репутація; 1.4.3) концентрація власності; 1.4.4) рівень підтримки банку з боку акціонерів; 1.4.5) частота зміни акціонерів банку; 1.4.6) можливість конфлікту інтересів власників; 1.4.7) компетенція та досвід ТОП-менеджменту банку; 1.4.8) кількість і компетенція персоналу банку; 1.5) систему управління ризиками: 1.5.1) організаційна структура підрозділів ризик-менеджменту; 1.5.2) система управління кредитним, валютним, відсотковим, операційним, юридичним ризиками та ризиком ліквідності; 1.6) виконання економічних нормативів (Н1-Н12) і лімітів (Л13-1, Л13-2);
  2. стан банківської системи України та місце банку на ринку: 2.1) зміни в інституційній структурі банківської системи; 2.2) структуру та динаміку активів банківської системи; 2.3) структуру та динаміку кредитно-інвестиційного портфеля банківської системи; 2.4) обсяг і структуру портфеля простроченої заборгованості за кредитами; 2.5) структуру та динаміку зобов’язань українських банків; 2.6) структуру та динаміку депозитного портфеля українських банків; 2.7) структуру та динаміку капіталу українських банків; 2.8) структуру доходів і витрат українських банків, ступінь впливу основних статей на фінансовий результат; 2.9) динаміку зміни позицій банку в ренкінгу за основними балансовими показниками для системи і за групами; 2.10) порівняння показників якості активів банку з показниками якості активів у групі банків або загалом у банківській системі; 2.11) порівняння показників якості зобов’язань банку із показниками якості зобов’язань у групі банків або загалом у банківській системі;2.12) порівняння показників якості власного капіталу банку із показниками якості власного капіталу в групі банків або загалом у банківській системі; 2.13) порівняння фінансових результатів банку із середніми значеннями фінансових результатів у групі банків або загалом у банківській системі;
  3. 3) якість активів банку: 3.1) об’єм і динаміку активів; 3.2) зміну структури активів; 3.3) ліквідні активи; 3.4) дохідні активи; 3.5) об’єм і структуру кредитно-інвестиційного портфеля; 3.6) обсяги активних операцій з інсайдерами та пов’язаними підприємствами; 3.7) об’єм і структуру портфеля цінних паперів, динаміку змін; 3.8) структуру кредитно-інвестиційного портфеля за класами; 3.9) структуру кредитного портфеля за строками простроченої заборгованості; 3.10) об’єм резервів на покриття можливих втрат за кредитними операціями; 3.11) структуру кредитного портфеля за клієнтами, видами економічної діяльності, секторами економіки, термінами та валютами; 3.12) вартість наданих кредитів; 3.13) концентрацію кредитного ризику; 3.14) коефіцієнт використання потужностей; 3.15) частку дохідних активів у сукупних активах; 3.16) відношення дохідних активів до платних ресурсів; 3.17) коефіцієнт забезпечення резервами кредитних вкладень;
  4. якість зобов’язань банку: 4.1) об’єм і динаміку зобов’язань; 4.2) зміну структури зобов’язань; 4.3) залежність від ринку МБК та рефінансування НБУ; 4.4) структуру коштів клієнтів за видами клієнтів, видами економічної діяльності, секторами економіки, термінами та валютами; 4.5) вартість ресурсів; 4.6) стабільність мінімального залишку коштів до запитання; 4.7) концентрацію коштів найбільших клієнтів; 4.8) коефіцієнт структури зобов’язань; 4.9) коефіцієнт структури зобов’язань перед клієнтами за терміновістю;
  5. власний капітал банку: 5.1) об’єм і динаміку власного капіталу; 5.2) структуру власного капіталу; 5.3) динаміку джерел зростання власного капіталу; 5.4) якість і достатність капіталу (нормативи НБУ); 5.5) коефіцієнт фінансової стійкості; 5.6) коефіцієнт фінансової незалежності; 5.7) коефіцієнт захищеності залучених коштів клієнтів власним капіталом; 5.8) коефіцієнт захищеності виданих кредитів клієнтам власним капіталом; 5.9) коефіцієнт захищеності капіталу;
  6. фінансові результати банку: 6.1) динаміку та структуру доходів; 6.2) динаміку та структуру витрат; 6.3) ступінь впливу найбільших статей доходів і витрат на фінансовий результат; 6.4) динаміку та обсяг прибутку; 6.5) рентабельність операцій банку та оцінку ефективності діяльності; 6.6) рентабельність активів (ROA); 6.7) рентабельність капіталу (ROЕ); 6.8) коефіцієнт ефективності використання залучених коштів; 6.9) коефіцієнт співвідношення комісійного та відсоткового доходів; 6.10) співвідношення відсоткових доходів і витрат; 6.11) коефіцієнт безризикового покриття витрат; 6.12) чисту відсоткову маржу; 6.13) коефіцієнт окупності витрат доходами.

Наведені матеріали є публічно відкритою частиною методики визначення рейтингових оцінок НРА «Рюрік» для комерційних банків. Інтерпретація значень розрахованих показників, ступінь їх впливу, принципи узгодження та групування, порівняльні таблиці, довідкові бази даних, граничні (нормативні) значення та інші інструменти рейтингового оцінювання залишаються комерційною таємницею агентства та не підлягають оприлюдненню. Отже, відкрита частина методики, в якій перелічено багато факторів, не дає уявлення про значущість цих факторів у підсумковій рейтинговій оцінці. Проаналізувавши рейтингові звіти НРА «Рюрік», маємо підстави стверджувати, що найбільше на підсумкову рейтингову оцінку банку впливають такі фактори:

  1. місце банку на ринку за вартістю активів;
  2. місце банку на ринку за вартістю власного капіталу;
  3. місце банку на ринку за фінансовим результатом;
  4. частка дохідних активів у сукупних активах;
  5. коефіцієнт забезпечення резервами кредитних вкладень;
  6. частка строкових вкладів у загальних вкладах клієнтів;
  7. коефіцієнт захищеності виданих кредитів власним капіталом;
  8. коефіцієнт фінансової стійкості;
  9. коефіцієнт мультиплікатора акціонерного капіталу;
  10. рентабельність витрат;
  11. коефіцієнт співвідношення комісійного та відсоткового доходів;
  12. коефіцієнт безризикового покриття витрат;
  13. чиста відсоткова маржа.

РА «Стандарт-Рейтинг» не публікує інформації про свою методику визначення кредитного рейтингу банку. З нею можуть ознайомитися лише клієнти рейтингового агентства. Дослідивши рейтингові звіти РА «Стандарт-Рейтинг» [87], ми з’ясували, що рейтингова оцінка банку цього агентства враховує такі компоненти:

  1. ринкова частка і ділова активність;
  2. адекватність капіталу і підтримка акціонерів;
  3. якість активів;
  4. ліквідність;
  5. доходи і витрати банку.

Як випливає з аналізу рейтингових звітів РА «Стандарт-Рейтинг», найбільше на підсумкову рейтингову оцінку банку впливають такі фактори:

  1. місце банку за часткою активів у загальних активах банківської системи;
  2. місце банку за часткою в кредитному портфелі банківської системи;
  3. місце банку за часткою в депозитному портфелі банківської системи;
  4. порівняння динаміки регулятивного капіталу (Н1) з тенденціями в банківській системі;
  5. порівняння динаміки нормативу адекватності регулятивного капіталу (Н2) з тенденціями в банківській системі;
  6. порівняння динаміки нормативу відношення регулятивного капіталу до сукупних активів (Н3) із тенденціями в банківській системі;
  7. наявність і ймовірний обсяг зовнішньої підтримки від афілійованих структур і регуляторів;
  8. структура кредитного портфеля за категоріями якості наданих позик;
  9. відношення резервів під знецінення кредитів до загальної суми кредитів і заборгованостей клієнтів банку;
  10. порівняння динаміки нормативу миттєвої ліквідності (Н4) з тенденціями в банківській системі;
  11. порівняння динаміки нормативу поточної ліквідності (Н5) з тенденціями в банківській системі;
  12. порівняння динаміки нормативу короткострокової ліквідності (Н6) з тенденціями в банківській системі;
  13. результати факторного аналізу чистого прибутку.

Більш відкритою є РІ-методика РА «Стандарт-Рейтинг». Вона висвітлена в газеті «Урядовий кур’єр» [117] і базується на методиці CAMELS. Частка групи – достатність капіталу (C – capital adequacy) – у загальному показнику становить 30%. У цю групу входять два показники:

  1. R1 – адекватність капіталу банку (відношення власного капіталу до активів банку), з коефіцієнтом значущості 0,5;
  2. R2 – коефіцієнт автономії (відношення власного капіталу до зобов’язань), з коефіцієнтом значущості 0,5.

Частка групи – якість активів (A – assets quality) – у загальному показнику становить 30%. У цю групу входять два показники:

  1. R3 – якість кредитного портфеля (відношення резервів під знецінення кредитів до загальної суми кредитів і заборгованостей клієнтів банку), з коефіцієнтом значущості 0,6;
  2. R4 – загальна якість активів (відношення резервів під знецінення активів до активів), з ваговим коефіцієнтом значущості 0,4.

Вплив на рейтингову оцінку банку якості управління (M – Management) враховується за допомогою коригуючого коефіцієнта К5 наступним чином:

  1. якщо за останні 3 роки 1 рік був збитковим, то набрані банком бали зменшуються в 1,2 разу;
  2. якщо за останні 3 роки 2 роки були збитковими, то набрані банком бали зменшуються в 1,3 разу;
  3. якщо за останні 3 роки всі роки були збитковими, то набрані банком бали зменшуються в 1,4 разу.

Частка групи – дохідність (E – earnings) – у загальному показнику становить 20%. У цю групу входять два показники:

  1. R6 – чиста відсоткова маржа (відношення чистого відсоткового доходу до активів), з коефіцієнтом значущості 0,7;
  2. R7 – рентабельність власного капіталу (відношення прибутку за період до власного капіталу), з коефіцієнтом значущості 0,3.

Частка групи – ліквідність (L – liquidity) – у загальному показнику становить 20%. У цю групу входить один показник: R8 – загальна ліквідність банку (відношення високоліквідних активів до зобов’язань).

Вплив на рейтингову оцінку банку факторів, що зменшують чутливість до ризику (S – sensivity to risk), враховується за допомогою коригуючих коефіцієнтів К9 та К10 наступним чином:

  1. бали, набрані банком, множаться на преміальний коефіцієнт К9 за масштаб роботи, який розраховується як (1+M·S), де M – мультиплікатор впливу масштабу на надійність, S – частка активів банку у сукупних активах банків, які беруть участь у рейтингу;
  2. бали, набрані банком, множаться на преміальний коефіцієнт К10, який визначається залежно від рівня зовнішньої підтримки. Значення преміального коефіцієнта К10 визначається за допомогою табл. 3.3.

Таблиця 3.3. Знаходження значення коригуючого коефіцієнта К10 залежно від рівня зовнішньої підтримки в РІ-методиці РА «Стандарт-Рейтинг» (складено на основі [117])

Група зовнішньої підтримки Ситуаційний опис підтримки Коефіцієнт
Найвища підтримка Акціонер банку здатен надати найвищий рівень підтримки, у разі необхідності готовий сплатити збитки та частину зобов’язань банку. Як правило, до таких акціонерів належать банки першого ешелону з країн ЄС з активами понад 500 млрд. дол. США. 3
Висока підтримка Акціонер банку здатен надати високий рівень підтримки, у разі необхідності готовий сплатити збитки та частину зобов’язань банку. Проте для підтримки свого банку в Україні йому самому необхідно залучати ресурси. Як правило, до таких акціонерів належать банки другого ешелону з країн ЄС з активами до 500 млрд. дол. США або банки з підтримкою урядів країн близького та далекого зарубіжжя. Банки, які підтримуються урядами України, Польщі, Росії, отримують за зовнішню підтримку преміальний коефіцієнт 2,5. 2-2,5
Підтримка можлива та ймовірна Акціонер банку здатен надати підтримку, у разі необхідності готовий сплатити збитки та частину зобов’язань банку за рахунок нових запозичень або реструктуризації ресурсів. Як правило, до таких акціонерів належать українські акціонери, які активно провадять бізнес у нефінансовому секторі, та їх ресурси підлягають визначенню. 1,5-1,7
Підтримка ймовірна, але не гарантована Акціонер банку можливо надасть йому підтримку, у разі необхідності частково готовий сплатити збитки та частину зобов’язань банку, але така підтримка, на думку агентства, не є гарантованою. Як правило, до таких акціонерів належать українські акціонери, які провадять бізнес у нефінансовому секторі, проте їх ресурсний потенціал не є транспарентним. 1,1
Підтримка можлива, проте малоймовірна Акціонер банку можливо надасть йому підтримку, у разі необхідності частково готовий сплатити збитки та частину зобов’язань банку, але така підтримка, на думку агентства, є малоймовірною, наприклад через можливі фінансові ускладнення у самих акціонерів банку. 1

Табл. 3.3 дає уявлення про те, наскільки важливим, з точки зору РА «Стандарт-Рейтинг», є врахування у рейтинговій оцінці банку зовнішньої підтримки.

РА «Українське кредитно-рейтингове агентство» (РА «УКРА») оприлюднює публічну частину методики присвоєння кредитного рейтингу банкам на своєму офіційному сайті [88]. За цією методикою аналізуються такі показники:

  1. фінансова стійкість банку: 1.1) стійкість ринкових позицій і перспективи розвитку: 1.1.1) спеціалізація і ринкова частка банку: 1.1.1.1) частка на ринку; 1.1.1.2) кількість клієнтів; 1.1.1.3) обсяг операцій за різними напрямами діяльності; 1.1.1.4) територіальна диверсифікація банківського бізнесу; 1.1.2) темпи і перспективи розвитку: 1.1.2.1) період роботи банку; 1.1.2.2) професійність і стабільність керівництва; 1.1.2.3) темпи розвитку; 1.1.3) диверсифікація доходів і чутливість до змін зовнішнього середовища; 1.2) структура власності і система корпоративного управління: 1.2.1) процедури ухвалення рішень: 1.2.1.1) ступінь залежності роботи банку від окремих керівників; 1.2.1.2) чіткість розподілу повноважень між різними колегіальними органами і службовими особами; 1.2.2) ступінь участі підрозділів ризик-менеджменту в ухваленні рішень; 1.2.3) система внутрішнього контролю: 1.2.3.1) рівень напрацювання процедур внутрішнього контролю; 1.2.3.2) регулярність і якість комплексних перевірок внутрішніх і зовнішніх аудиторів; 1.2.3.3) рівень інформативності управлінської звітності, яка має відношення до внутрішнього контролю; 1.2.4) якість стратегічного планування діяльності: 1.2.4.1) горизонт планування; 1.2.4.2) рівень напрацювань стратегії та бізнес-плану; 1.2.4.3) наявність системи контролю за виконанням планових показників; 1.2.5) прозорість діяльності: 1.2.5.1) своєчасність і повнота розкриття інформації про фінансовий стан на сайті банку; 1.2.5.2) якість інформації, яка надана банком агентству в процесі рейтингування; 1.3) якість управління ризиками: 1.3.1) управління кредитним ризиком: 1.3.1.1) якість кредитних методик і внутрішніх стандартів банку для оцінювання різних типів позичальників; 1.3.1.2) відповідність політики кредитування банку глобальній стратегії його діяльності; 1.3.1.3) наявність стандартизованих кредитних продуктів; 1.3.1.4) якість методів оцінювання вартості та ліквідності заставного майна; 1.3.1.5) наявність і структура внутрішніх лімітів на кредитні операції банку; 1.3.1.6) наявність і якість системи контролю за дотриманням внутрішньобанківських стандартів кредитування; 1.3.1.7) наявність системи моніторингу фінансового стану позичальників; 1.3.1.8) якість процедур роботи з проблемною заборгованістю; 1.3.1.9) наявність внутрішньобанківської статистики про видані кредити; 1.3.2) управління ринковим ризиком: 1.3.2.1) різниця між активами і пасивами, які чутливі до зміни відсоткової ставки; 1.3.2.2) різниця між середніми дюраціями активів і пасивів; 1.3.2.3) розмір і вид валютної позиції; 1.3.2.4) наявність в банку управлінської звітності, яка дає змогу контролювати за основними показниками всі види ринкових ризиків; 1.3.3) управління ризиком ліквідності: 1.3.3.1) наявність і якість методів стрес-тестування; 1.3.3.2) наявність фактів невиконання банком своїх боргових зобов’язань; 1.3.4) управління операційним ризиком: 1.3.4.1) рівень автоматизації банківських процесів; 1.3.4.2) якість управління інформаційною безпекою; 1.3.5) управління юридичним ризиком: 1.3.5.1) наявність і повнота бази типових договорів для операцій банку; 1.3.5.2) відношення загальної суми позовів проти банку до власного капіталу банку; 1.3.5.3) відношення суми штрафів за останній рік до власного капіталу банку; 1.3.5.4) статистика вирішення судових справ за участі банку; 1.3.6) управління репутаційним ризиком: 1.3.6.1) репутація банку на фінансовому ринку; 1.3.6.2) якість банківських сервісів; 1.3.6.3) наявність соціальної діяльності; 1.3.6.4) прозорість діяльності, якість роботи PR-підрозділів; 1.4) фінансові показники діяльності: 1.4.1) норматив регулятивного капіталу (Н1); 1.4.2) норматив адекватності регулятивного капіталу (Н2); 1.4.3) співвідношення регулятивного капіталу до загальних активів (Н3); 1.4.4) коефіцієнт фондової капіталізації; 1.4.5) коефіцієнт захищеності капіталу; 1.4.6) співвідношення пасивного сальдо за міжбанківськими операціями до зобов’язань; 1.4.7) частка високоліквідних активів у чистих активах; 1.4.8) швидка ліквідність; 1.4.9) концентрація кредитного портфелю (частка 20 найбільших кредитів у кредитному портфелі банку); 1.4.10) співвідношення 20 найбільших кредитів до регулятивного капіталу; 1.4.11) частка цінних паперів у чистих активах; 1.4.12) частка кредитів за зарахованими векселями; 1.4.13) концентрація кредитного портфеля за галузями; 1.4.14) концентрація кредитного портфеля за типами забезпечення; 1.4.15) обсяг операцій з інсайдерами та афільованими особами; 1.4.16) частка протермінованої заборгованості в клієнтському кредитному портфелі; 1.4.17) рівень покриття резервами клієнтського кредитного портфеля; 1.4.18) рівень покриття резервами протермінованої заборгованості; 1.4.19) концентрація ресурсної бази; 1.4.20) концентрація депозитного портфеля (частка коштів 10 найбільших вкладників); 1.4.21) коефіцієнт міжбанківських ризиків; 1.4.22) залежність від коштів НБУ; 1.4.23) залежність від коштів фізичних осіб; 1.4.24) рентабельність активів (ROA) до оподаткування і відрахувань у резерви; 1.4.25) рентабельність власного капіталу (ROE) до оподаткування і відрахувань у резерви; 1.4.26) частка відсоткових і комісійних доходів у чистих доходах; 1.4.27) частка адміністративних витрат у загальних витратах; 1.4.28) співвідношення чистого операційного доходу до адміністративних витрат;
  2. можливості отримання фінансової підтримки. Окремо аналізуються можливості отримання фінансової підтримки на міжбанківському ринку, на ринку цінних паперів, від власників та афілійованих компаній, від НБУ, від держави, на міжнародних фінансових ринках;
  3. операційне та регулятивне середовища: 3.1) динаміка і структура ВВП, розмір державного боргу, курс валют; 3.2) динаміка індексу промислового виробництва, динаміка індексу ділової активності; 3.3) динаміки середньої заробітної плати, інфляції, рівня безробіття; 3.4) рівень конкуренції в банківській системі; 3.5) рівень корупції – індекс сприяння корупції; 3.6) рівень напрацювання регулятивних норм у країні; 3.7) відповідність регулятивної бази міжнародній практиці; 3.8) рівень захисту інтересів клієнтів, який забезпечується нормативною базою в країні; 3.9) частота зміни нормативних вимог; 3.10) якість контролю регулятора за дотриманням банками чинних норм.

Методика РА «УКРА» дещо розширює список традиційних показників для аналізування фінансового стану банку, що вирізняє її серед методик інших агентств. Проте агентство не оприлюднює інформації про коефіцієнти значущості показників у підсумковій рейтинговій оцінці.

Отже, якісний аналіз методик присвоєння рейтингових оцінок банкам вітчизняних уповноважених рейтингових агентств показав, що всі методики охоплюють велику кількість фінансових показників, які корелюють між собою, відповідно, їх включення у рейтингові моделі спричиняє мультиколінеарність, що погіршує якість рейтингових оцінок. Також жодна з методик не оприлюднює коефіцієнти значущості факторних показників, через що потенційні користувачі рейтингів не можуть знати, які сторони діяльності відображає рейтингова оцінка, які фактори в діяльності банку чинять на неї найбільший вплив. Тому методики українських уповноважених рейтингових агентств можна вважати непрозорими. Переважна більшість міжнародних РА висвітлюють коефіцієнти значущості різних груп факторів, які враховуються у рейтинговій оцінці банків.

У додатку А наведено рейтингові оцінки українських банків, присвоєні їм уповноваженими рейтинговими агентствами у 2009-2014 рр. На підставі цих оцінок ми розрахували кількісні показники надійності вітчизняних банківських рейтингів. Оскільки для вітчизняних уповноважених рейтингових агентств кількість виставлених банківських рейтингів є відносно малою і частота дефолтів серед прорейтингованих банків теж не є значною, не можна обчислити всі показники надійності банківських рейтингів, перелічені в підрозділі 2.1. Зокрема, через малу статистичну базу недоцільно обчислювати показники на основі кривих ПАТ та ROC, а також групи ентропійних показників. Решту показників надійності банківських рейтингів ми дещо модифікували з метою врахування відносно малої кількості прорейтингованих банків і специфіки банківської діяльності в Україні.

За формулою (2.1) ми розрахували КПЗ з часовими горизонтами 1 і 2 роки, відповідно позначивши ці показники КПЗ 1 рік, КПЗ 2 роки. Для розрахунку значень цих показників у кожному кварталі банки поділені на дві групи:

  1. ті, що не збанкрутували уподовж року (2 років) після укладання рейтингів;
  2. ті, що збанкрутували уподовж року (2 років) після укладання рейтингів.

Розрахунки показників надійності рейтингів КПЗ 1 рік та КПЗ 2 роки вітчизняних уповноважених рейтингових агентств наведені в додатку Б (табл. Б.1-Б.3). КПЗ 1 рік та КПЗ 2 роки можна розрахувати тільки для рейтингів РА «Кредит-Рейтинг», НРА «Рюрік», РА «УКРА». Банківські рейтинги решти агентств не мають достатньої історії.

Для банківських рейтингів РА «Кредит-Рейтинг» середнє значення КПЗ 1 рік становить 0,8444 і середнє значення КПЗ 2 роки – 0,7572, що є високим показником, оскільки рейтинги вважаються надійним, якщо їх КПЗ більший за 0,5. Проте до 2-ї групи дефолтних банків у кожному кварталі максимум потрапило лише 3 прорейтинговані агентством банки. Така мала кількість дефолтних банків робить КПЗ 1 рік та КПЗ 2 роки статистично нерепрезентативними. Якісний аналіз засвідчує, що для дефолтних банків рейтинги РА «Кредит-Рейтинг» демонструють ефект «провалювання». Зокрема, за квартал до дефолту ПАТ «ФІНРОСТБАНК» мав рейтингову категорію ВВ, а в дефолтний квартал уже постфактум отримав рейтинг ССС, тобто рейтинг фактично миттєво впав на 6 рейтингових градацій. Аналогічна ситуація і з рейтингом від РА «Кредит-Рейтинг» для ПАТ «ЕРДЕ БАНК»: він миттєво знизився аж на 9 рейтингових градацій – з рейтингової категорії ВВВ в переддефолтний квартал до рейтингу ССС у дефолтний квартал.

У табл. 3.4 наведено середні значення КПЗ 1 рік та КПЗ 2 роки для банківських рейтингів РА «Кредит-Рейтинг», НРА «Рюрік», РА «УКРА». Рейтингові агентства мають високі значення КПЗ, проте для НРА «Рюрік», РА «УКРА» при розрахунку КПЗ до другої групи потрапляло не більше двох банків.

Таблиця 3.4. Середні значення квартальних показників КПЗ 1 рік та КПЗ 2 роки для банківських рейтингів українських уповноважених рейтингових агентств у 2009-2014 рр.

Рейтингове агентство КПЗ 1 рік КПЗ 2 роки
РА «Кредит-Рейтинг» 0,8444 0,7572
НРА «Рюрік» 0,7904 0,6569
РА «УКРА» 0,5735 0,5735

Отже, показники КПЗ 1 рік та КПЗ 2 роки не можна вважати надійними для оцінювання якості рейтингів вітчизняних рейтингових агентств. З метою усунення зазначених недоліків показників КПЗ 1 рік та КПЗ 2 роки ми їх модифікували, позначивши модифіковані показники КПЗ-м-1, КПЗ-м-2, КПЗ-м-3, КПЗ-м-4. Цифрою ми позначили кількість кварталів, тобто часовий горизонт, для якого розраховується КПЗ-м. Для розрахунку КПЗ-м банки поділено на дві групи:

  1. ті, у яких через відповідну кількість кварталів після укладання рейтингів рентабельність активів за нерозподіленим прибутком більша за середню рентабельність у банківській системі;
  2. ті, у яких через відповідну кількість кварталів після укладання рейтингів рентабельність активів за нерозподіленим прибутком менша за середню рентабельність у банківській системі, або банки, що збанкрутували упродовж часового горизонту, охопленого показником.

Рентабельність активів за нерозподіленим прибутком обрана тому, що саме цей показник найповніше характеризує прибутковість банківського бізнесу упродовж усього часу його існування, оскільки відображає кумулятивну прибутковість банку. Рентабельність активів за чистим прибутком, наприклад, не має кумулятивної властивості, тобто збитковий банк, провівши ризикові операції, за певний період може показати прибутки, які на фоні попередніх накопичених збитків є незначними, і рентабельність за чистим прибутком цього не врахує. Далі показники КПЗ-м розраховуються за формулою (2.1). У табл. 3.5 наведено середні значення квартальних КПЗ-м з часовими горизонтами 1, 2, 3 та 4 квартали для банківських рейтингів уповноважених рейтингових агентств. Квартальні значення КПЗ-м наведені в табл. Б.4-Б.13 (додаток Б).

Таблиця 3.5. Середні значення квартальних КПЗ-м-(1-4) для банківських рейтингів українських уповноважених рейтингових агентств в 2009-2014 рр.

Рейтингове агентство КПЗ-м-1 КПЗ-м-2 КПЗ-м-3 КПЗ-м-4
РА «Кредит-Рейтинг» 0,3235 0,3207 0,3159 0,3125
РА «Експерт-Рейтинг» 0,3579 0,3464 0,3602 0,3681
РА «ІВІ-Рейтинг»* 0,6220 0,6319 0,6451 0,6616
НРА «Рюрік»* 0,6432 0,5028 0,5000 0,4135
РА «УКРА» 0,6067 0,5939 0,5970 0,6076

* мала кількість банків у другій групі

Розрахувати прогнозну силу банківських рейтингів РА «Стандарт-Рейтинг» неможливо, оскільки це агентство почало присвоювати банківські рейтинги з другого кварталу 2013 р. і на 3 квартал 2014 р. прорейтингувало лише п’ять банків (додаток А, табл. А.13). Для РА «ІВІ-Рейтинг» та НРА «Рюрік» через малу кількість банків у другій групі показники надійності банківських рейтингів КПЗ-м треба вважати нерепрезентативними. Оскільки КПЗ-м є менш жорстким показником порівняно зі стандартним КПЗ, ми пропонуємо встановити граничне значення для КПЗ-м 0,75. Тобто, якщо для банківських рейтингів показник надійності КПЗ-м більший за 0,75, то такі банківські рейтинги можна вважати надійними. З табл. 3.5 видно, що за КПЗ-м найбільш якісними є рейтинги РА «УКРА» і майже вдвічі гіршою є якість рейтингів РА «Експерт-Рейтинг», РА «Кредит-Рейтинг». Значення КПЗ-м жодного з агентств не перевищує граничного (0,75), тому їх рейтинги треба вважати ненадійними за показником КПЗ-м.

Також ми обчислили показник, який характеризує, наскільки ренкінг, побудований на основі кредитних рейтингів уповноважених рейтингових агентств, відрізняється від ренкінгу банків за ROA через певну кількість кварталів, за такою формулою:

модифікована відносна загальна порядкова помилка якості рейтингів (3.1)

де MTORQS(t) – модифікована відносна загальна порядкова помилка якості рейтингів (Modified Total Ordinal Rating Quality Shortfall) певної рейтингової системи в момент часу t; RROA(t+k,i) – порядковий номер i-го банку в ренкінгу банків за рентабельністю активів, що обчислена за нерозподіленим прибутком, в момент часу t+k; RCR(t,i) – порядковий номер i-го банку в кредитному ренкінгу певного рейтингового агентства в момент часу t; N – загальна кількість банків у ренкінгу.

Якщо банки мають однакову рейтингову категорію, то їх місце в ренкінгу визначається за додатковим параметром – рентабельністю активів, що обчислена за нерозподіленим прибутком у момент часу t. Значення MTORQS перебуває в межах від 0 до 1: що менше значення MTORQS, то надійнішою є рейтингова система стосовно здатності прогнозувати майбутню рентабельність активів банків. Рейтинги, для яких значення MTORQS менше 0,1, доцільно вважати надійними. Якщо, наприклад, MTORQS дорівнює 0,1, то це означає, що фактичний ренкінг за рентабельністю активів у момент часу t+k виявився таким, що прогнозний кредитний ренкінг певного агентства в момент часу t на 10% наближається до найгіршого можливого прогнозу. Ми розрахували MTORQS для прогнозних горизонтів 1, 2, 3 та 4 квартали, відповідно позначивши ці показники як MTORQS-1, MTORQS-2, MTORQS-3, MTORQS-4. У табл. 3.6 наведено середні значення квартальних MTORQS з часовими горизонтами 1, 2, 3 та 4 квартали для банківських рейтингів уповноважених рейтингових агентств. Квартальні значення MTORQS наведені в табл. Б.14-Б.18 (додаток Б).

Таблиця 3.6. Середні значення квартальних MTORQS-(1-4) для банківських рейтингів українських уповноважених рейтингових агентств в 2009-2014 рр.

Рейтингове агентство Середня кількість банків у квартальних ренкінгах MTORQS-1 MTORQS-2 MTORQS-3 MTORQS-4
РА «Кредит-Рейтинг» 50 0,6706 0,6776 0,6807 0,6810
РА «Експерт-Рейтинг» 9 0,7129 0,7224 0,7358 0,7367
РА «ІВІ-Рейтинг» 12 0,5332 0,5105 0,4804 0,5071
НРА «Рюрік» 12 0,5478 0,5670 0,5351 0,5060
РА «УКРА» 12 0,3420 0,3352 0,3092 0,2644

З табл. 3.6 видно, що за показником MTORQS жодне з українських рейтингових агентств не дає надійних банківських рейтингів, тобто їх банківські рейтинги не дають можливості передбачити, які банки в майбутньому будуть більш рентабельними. На тлі інших агентств виокремлюється РА «УКРА», чиї банківські рейтинги за показником MTORQS удвічі надійніші ніж банківські рейтинги інших рейтингових агентств.

Ще одним показником надійності банківських рейтингів, який можна обчислити для уповноважених рейтингових агентств, є середній рівень порядкової помилки якості рейтингу (ORQSM). Обчислюється він на основі формули (2.25):

середній рівень порядкової помилки якості рейтингу (3.2)

Як і для попередніх показників, ми розрахували ORQSM для прогнозних горизонтів 1, 2, 3 та 4 квартали, відповідно позначивши ці показники як ORQSM-1, ORQSM-2, ORQSM-3, ORQSM-4. У табл. 3.7 наведено середні значення квартальних ORQSM з часовими горизонтами 1, 2, 3 та 4 квартали для банківських рейтингів уповноважених рейтингових агентств. Квартальні значення ORQSM наведені в табл. Б.19-Б.23 (додаток Б).

Таблиця 3.7. Середні значення квартальних ORQSM-(1-4) для банківських рейтингів українських уповноважених рейтингових агентств в 2009-2014 рр.

Рейтингове агентство Середня кількість банків у квартальних ренкінгах ORQSM-1 ORQSM-2 ORQSM-3 ORQSM-4
РА «Кредит-Рейтинг» 50 0,3425 0,3459 0,3474 0,3474
РА «Експерт-Рейтинг» 9 0,4415 0,4511 0,4634 0,4686
РА «ІВІ-Рейтинг» 12 0,2897 0,2784 0,2633 0,2850
НРА «Рюрік» 12 0,3474 0,3574 0,3385 0,3222
РА «УКРА» 12 0,1870 0,1846 0,1723 0,1490

Значення ORQSM перебуває в межах від 0 до 1: що менше значення ORQSM, то надійнішою є рейтингова система стосовно здатності прогнозувати майбутню рентабельність активів банків. Банківські рейтинги, для яких значення ORQSM менше від 0,1, доцільно вважати надійними. Якщо, наприклад, у ренкінгу 10 банків ORQSM дорівнює 0,1, то це означає, що позиція кожного банку в ренкінгу за рентабельністю активів відрізнятиметься від позиції в ренкінгу за кредитними рейтингами в середньому на 1 (0,1·10) сходинку.

З табл. 3.7 видно, що банківські рейтинги всіх уповноважених рейтингових агентств є ненадійними за показником ORQSM. На тлі інших агентств знову виокремлюється РА «УКРА», чиї банківські рейтинги за показником ORQSM-4 наближаються до граничного значення 0,1.

Проаналізувавши кількісні показники надійності банківських рейтингів українських уповноважених рейтингових агентств, доходимо висновку, що ці рейтинги загалом є ненадійні. З додатку А видно, що вони є також стабільними і часто демонструють ефект «провалювання». Стабільність банківських рейтингів уповноважених рейтингових агентств варто розглядати як негативний феномен, зумовлений запізнілим переглядом рейтингових оцінок. Із удвічі кращими показниками надійності банківських рейтингів серед вітчизняних рейтингових агентств виокремлюється РА «УКРА», проте навіть рейтинги цього агентства не можна вважати надійними. Якісний аналіз методик уповноважених рейтингових агентств показав, що методики не є транспарентними для потенційних користувачів банківських рейтингів. Крім того, методики цих рейтингових агентств не враховують негативного впливу мультиколінеарності великої кількості факторів, які враховуються в рейтинговій оцінці банку, на якість рейтингів. Також у своїх методиках уповноважені рейтингові агентства не вказують, якої концепції вони дотримуються – РІТ чи ТТС, що є непрямою ознакою недосконалості цих методик.