Свидрук І.І., Миронов Ю.Б., Кундицький О.О. Теорія організації

Тема 7. Внутрішнє та зовнішнє середовище організації

Ключові орієнтири до теми 7

Внутрішнє середовище організації. Змінні всередині організації (внутрішні фактори): цілі, завдання, структура, технологія, люди. Культура та імідж організації як її внутрішні фактори. Взаємозв’язок внутрішніх факторів. Методи дослідження внутрішнього середовища організації: аналітичні методи; експертні методи; лінійне програмування; динамічне програмування; діагностування (експрес-діагностика, ґрунтовна діагностика); внутрішній моніторинг (моментні спостереження, постійні спостереження).

Зовнішнє середовище організації. Мікрооточення (фактори зовнішнього середовища безпосереднього впливу): споживачі; партнери; конкуренти; центральні та місцеві органи влади; природні умови. Макрооточення (фактори зовнішнього середовища опосередкованого впливу): міжнародні події та оточення; стан економіки; соціокультурні фактори; політичні обставини; розвиток науки й технології; право; соціально-суспільні фактори. Методи дослідження зовнішнього середовища (зовнішній моніторинг): зовнішнє спостереження; цільове спостереження; неформальний пошук; формальний пошук.

Взаємозв’язок факторів внутрішнього та зовнішнього середовища організації.

7.1. Внутрішнє середовище організації та методи його дослідження

Будь-яка організація має внутрішнє і зовнішнє середовище. Внутрішні змінні – це ситуаційні фактори всередині організації. Основні змінні в самій організації, які вимагають уваги керівництва, – це цілі, структура, завдання, технологія і люди.

Змінні всередині організації

Рис. 7.1. Змінні всередині організації

 
Цілі – конкретні кінцеві стани або бажаний результат, якого прагне досягти група, працюючи разом. У різних організаціях ставляться різні цілі. Наприклад, для того, щоб отримати прибуток, бізнес повинен сформулювати цілі в таких галузях, як частка ринку, розробка нової продукції, якість послуг, підготовка та відбір керівників і соціальна відповідальність. Некомерційні організації, маючи різноманітні цілі, більшу увагу зосереджують на соціальній відповідальності. Цілі підрозділів повинні внести конкретний вклад у цілі організації як цілого, а не суперечити цілям інших її підрозділів.

Завдання – це запропонована робота, низка робіт або частина роботи, яка повинна виконуватись заздалегідь встановленим способом і в наперед обумовлені терміни. Завдання пропонуються не працівникові, а його посаді, натомість розглядаються як необхідний внесок у досягнення цілей організації. Вважається, що коли завдання виконується таким способом і в такі терміни, як це запропоновано, організація діятиме успішно.
Завдання поділяють на три категорії:

  • робота з людьми (задача майстра);
  • робота з предметами (машинами, сировиною, інструментами);
  • робота з інформацією (завдання скарбника корпорації).

Структура організації – це логічні взаємовідносини рівнів управління та функціональних галузей, побудовані в такій формі, яка дозволяє найбільш ефективно досягати цілей організації.

Існують дві основні концепції структури:

  1. Спеціалізований поділ праці.
  2. Сфера контролю.

У більшості сучасних організацій поділ праці не означає випадкового розподілу між наявними людьми. Характерною особливістю є спеціалізований розподіл праці – закріплення певної роботи за фахівцями, тобто за тими, хто здатний виконати її краще всіх з точки зору організації як єдиного цілого.

У всіх організаціях, за винятком дрібних, має місце горизонтальний розподіл праці за спеціалізованими лініями. Якщо організація досить велика за розміром, спеціалістів зазвичай групують разом в межах функціональної області. Вибір функціональних областей визначає основну структуру організації і значною мірою – можливості її успішної діяльності. Ефективність і доцільність способів поділу роботи між людьми – зверху вниз, до найпершого рівня організації – у багатьох випадках визначає, наскільки продуктивною може бути організація, порівняно з її конкурентами. Не менш важливо й те, як здійснюється вертикальний поділ праці.

Вертикальний розподіл праці, тобто визначення роботи з координації від безпосереднього виконання завдань, необхідний для успішної трудової роботи. Власне вертикальний розподіл праці дає у підсумку ієрархію управлінських рівнів. Основною рисою такої ієрархії є формальна підпорядкованість осіб на кожному рівні. Ієрархія пронизує всю організацію, спускаючись на рівень неуправлінського персоналу.

Сфера контролю є важливим аспектом організаційної структури. При широкій сфері контролю одному керівнику підпорядковується досить велика кількість людей, внаслідок чого ця сфера має плоску структуру управління. При вузькій сфері контролю керівникові підпорядковується мало людей, тобто виникає багаторівнева структура.

Технологія – це поєднання кваліфікаційних навичок, устаткування, інфраструктури, інструментів і відповідних технічних знань, необхідних для здійснення бажаних перетворень в матеріалах, інформації або людях. Таким чином, технологія – це засіб перетворення матеріалів, сировини, енергії та інформації в потрібний кінцевий продукт.

...........................

Наведено частину 7-ї теми книги для ознайомлення. Повна версія підручника у продажі

Придбати підручник можна на сайті OLX.UA

Питання для самоконтролю по темі 7

  1. Охарактеризуйте основні чинники внутрішнього середовища організації.
  2. Яким розподілом праці забезпечується ієрархія управлінських рівнів?
  3. Опишіть три аспекти людської змінної в ситуаційному підході до управління.
  4. Чим визначаються ефективність і межі обраного стилю управління керівника?
  5. У чому полягає важливість внутрішнього іміджу організації?
  6. Які методи використовуються для аналізу внутрішнього середовища організації?
  7. Які основні показники оцінюються в процесі експрес-діагностики?
  8. У чому проявляється особливість методу моментних спостережень?
  9. Опишіть фактори зовнішнього середовища безпосереднього впливу.
  10. Якими характеристиками описується зовнішнє середовище організації?

Тести до теми 7

1. Оцініть вплив зовнішнього і внутрішнього середовища на організацію:
а) фактори впливу зовнішнього і внутрішнього середовища взаємопов‘язані;
б) фактори впливу зовнішнього і внутрішнього середовища діють на організацію незалежним чином;
в) на розвиток організації впливають тільки фактори внутрішнього середовища;
г) на розвиток організації впливають тільки фактори зовнішнього середовища.

2. Логічні взаємовідносини рівнів управління та функціональних областей називаються:
а) структурою організації;
б) концепцією існування організації;
в) метою діяльності організації;
г) внутрішнім середовищем організації.

3. Відбір релевантної інформації про внутрішнє середовище організації здійснюється за допомогою:
а) експертних методів дослідження;
б) аналітичних методів дослідження;
в) експрес-діагностики;
г) моментних спостережень.

4. Симплексний та транспортний методи засновані на:
а) постійних спостереженнях;
б) динамічному програмуванні;
в) ґрунтовній діагностиці;
г) лінійному програмуванні.

5. Основними характеристиками зовнішнього середовища є:
а) ступінь впливу на організацію;
б) взаємовідносини із організацією;
в) взаємопов’язаність факторів, складність, рухливість і невизначеність;
г) соціальні очікування суб‘єктів зовнішнього середовища.

6. Фактори, які впливають на операційні процеси організації і відчувають на собі вплив операцій організації, визначають:
а) зовнішнє середовище безпосереднього впливу;
б) зовнішнє середовище опосередкованого впливу;
в) внутрішнє середовище організації;
г) структуру управління організації.

7. Одночасно внутрішньою змінною та зовнішнім фактором сильного впливу є:
а) конкуренти;
б) технологія;
в) цілі і завдання;
г) органи влади.

8. До мікрооточення організації відносяться:
а) партнери; конкуренти; центральні та місцеві органи влади; навколишнє населення; природні умови;
б) міжнародні події та оточення; стан економіки; соціокультурні фактори; політичні обставини; розвиток науки й технології; право; соціально-суспільні фактори;
в) цілі, завдання, структура організації;
г) матеріальні і нематеріальні ресурси організації.

9. До макрооточення організації відносяться:
а) партнери; конкуренти; центральні та місцеві органи влади; навколишнє населення; природні умови;
б) цілі, завдання, структура організації;
в) міжнародні події та оточення; стан економіки; соціокультурні фактори; політичні обставини; розвиток науки й технології; право; соціально-суспільні фактори;
г) матеріальні і нематеріальні ресурси організації.

10. Комплексна оцінка середовища організації розглядає її діяльність з погляду:
а) поєднаного впливу зовнішнього і внутрішнього середовища на поточний стан організації;
б) впливу внутрішніх змінних на функціонування організації;
в) впливу макрооточення на функціонування організації;
г) стратегічного розвитку бізнесу.

Наведено частину 7-ї теми книги для ознайомлення. Повна версія підручника у продажі

Придбати підручник можна на сайті OLX.UA